До Алчевська не поїхали...

Зустрівшись у попередньому турі, футболісти «Десни» і ФК «Харків» бойкотували свою участь у передостанньому турі першості. Слобожанці, які в результаті поразки у Чернігові достроково втратили всі шанси «зачепитися» за першу лігу і перебувають на фінансовій мілині, не вийшли на домашню гру з бурштинцями. А полісяни не виїхали на матч в Алчевськ. І, згідно з чинним регламентом, обом протестантам «зараховано» технічну поразку — 0:3. При цьому деснянці так і залишилися на восьмій турнірній сходинці. Та й загалом склалося таке турнірне становище, що ніхто не зможе посунути їх із цього місця й останнього ігрового дня.

Що ж, у сезоні, який завершується, чернігівці були міцним середняком, котрий аж ніяк не псував першолігової каші. Але головне сьогодні — в іншому. «Хлопці по-своєму праві», — так прокоментував демарш своїх підопічних головний тренер «Десни» Олександр Рябоконь. — Водночас їхня позиція неоднозначна. Тим більше, у ситуації, коли реальною загрозою стала втрата подальшої прописки професійного футболу в Чернігові. Але надто уже ми «наїлися» порожніх обіцянок. І гравці чітко сформулювали вимогу: якщо не буде сплачено заробітну плату бодай за два місяці, в Алчевськ ми не поїдемо. Однак їх знову не почули...».

У суботу, 5 червня, я зв'язався по мобільному з капітаном команди Максимом Боровковим.

«Звісно, не вийти на гру — це крайній захід. І ми утримувалися від нього, аж поки остаточно не втратили усі надії. А вчинили так, як вчинили, маючи на те, вважаю, моральне право. Адже восьме місце здобули, хоча зарплату ми бачили, так би мовити, лише по дуже великих святах, а про якісь там преміальні зовсім не йшлося. Разом з тим, приємно було чути схвальні відгуки про нашу гру як чернігівських уболівальників, так і любителів народної гри з цілої низки міст, де ми виступали. Можемо чесно дивитися в очі нашим прихильникам і в тому розумінні, що в жодні закулісні ігри нинішня «Десна» не грає. А такі пропозиції були, І саме тоді, коли ми сиділи без копійки. Але ж ви знаєте нашого тренера. Його позиція однозначна: за будь-яких обставин матчів не продаємо. І в кожному поєдинку ми боролись, як могли. А останнім часом події розвивалися ось як. Два тижні тому нам виплатили заробітну плату за лютий. Борг за ще одну зарплату обіцяли погасити до кінця травня. Але ми знову опинилися ошуканими. І тоді вирішили поставити питання руба. До речі, аби нам «закрити» два місяці, необхідні близько 300 тисяч гривень...».  .

Принагідно зауважимо, що аналогічна ситуація з виїздом до Алчевська була у деснянців і рік тому. Тоді вони добиралися на Луганщину на автомобілях кількох своїх гравців уночі — заборговане частково було компенсоване буквально в останній момент за допомогою міської влади. А уже через якийсь тиждень-другий директор агрофірми з глибинки на Кіровоградщині Олександр Поворознюк, котрий як новоспечений президент приватного ФК «Десна» задекларував своє співробітництво із чернігівською владою, розвернувся на сто вісімдесят градусів. У подальшому ж ця, м'яко кажучи, далека від футболу людина мертвою хваткою учепилася за футбольний клуб і при цьому не брала жодної участі у практичному керівництві ним та фінансуванні. Робота ФК «Десна» була майже паралізована, і у цій історії є й інші «герої». Але то вже окрема тема.

А на завершення — дві історичні паралелі. Нинішній невиїзд — другий у тепер уже півстолітній історії чернігівської команди. Уперше таке трапилося у червні 1989-го, коли деснянці, будучи, як і львівські «Карпати», в «приймах» у зоні союзних республік другої всесоюзної ліги, не з'явилися на гру в столицю Нагорного Карабаху Степанакерт з тамтешнім «Арцахом». Але тоді це була одна із гарячих точок Радянського Союзу, і учасники зональних змагань один за одним утримувалися від такого небезпечного вояжу. А у серпні 1999-го наші земляки, протестуючи проти безгрошів'я, не вийшли на домашню гру з ФК «Черкаси». У кінцевому ж підсумку тодішній клуб остаточно став банкрутом, команда вилетіла з першої ліги, а значні борги гравцям так і не було погашено...


Віктор МУХА, газета «Український футбол»