Вірні збірній — про підтримку України в матчах з Косово та Хорватією

Координатор руху «Вірні збірній» розповів про те, якою буде підтримка збірної у Косово та в Києві

Sport.ua
© Sport.ua
Про те, яким був виїзд фан-руху «Вірні збірній» до Рейк'явіка, як підтримували українську команду у Харкові, та про те, як уболівальники планують підтримувати національну збірну України у виїзному матчі проти Косово 6 жовтня та домашній грі проти Хорватії 9 жовтня, розповів Sport.ua Максим Васильєв — директор з маркетингу «Першої приватної броварні» та один із координаторів руху «Вірні збірній».
 
— Як почувають себе «Вірні збірній» перед матчами національної команди України?
— «Вірні збірній» почуваються добре, збирають до Албанії. Я подивився нарізку фрагментів з матчу Косово — Фінляндія. Мені здається, що наших на тій грі, можливо, буде навіть більше, ніж косоварів. Туди кілька секторів виїжджають і все, інші місця на стадіоні — порожні. Людей, які їдуть з нами, буде 200-250. Ще, думаю, 100-150 осіб доїдуть своїм ходом. Для невеликого стадіону і відносно невеликої кількості вболівальників збірної Косово, думаю, ми зможемо створити значну більшість. Принаймні з того, як це буде виглядати і чути.
 
— Адже у Косово немає фан-руху «Вірні збірній», а у нас він є з березня. Класно, що у нас організований таких фан-рух, що українці мають можливість виїжджати на матчі збірної. Я бачив у Рейк'явіку сектор, наповнений уболівальниками, 600 людей. 300 з них приїхали через фан-рух «Вірні збірній», а інші — власним ходом. Я згадував 1999 рік, на матчі збірної були поодинокі українці, яких, до речі, 180 мешкає на острові. Вони всі прийшли на матч 1999 року...
— Але ж із 1999 року і країна якось розвивається. Може, не так швидко, як хотілося б, але все одно ми рухаємось у бік Європи. З нашого боку відверта та дуже велика повага до тих людей, які мандрують самостійно на матчі та підтримують збірну. Я теж був здивований, коли ми за день до матчу їздили по Ісландії та крізь бачили українців — це було дуже приємно. Багато людей дійсно повністю за власні кошти поєднували тур-поїздку до Ісландії з відвідуванням футбольного матчу.
 
— Це справді був культурний шок — біля гейзерів вигуки: «Слава Україні!», «Героям слава!»...
— Ну, так. І підберезовики навколо гейзерів — теж був культурний шок. Там можна було кілька кілограмів назбирати по кущах.
 
— Вперше деякі щасливчики потрапили на борт із гравцями національної команди. Ми зробили їм такий подарунок: вони змогли зробили селфі, взяти автографи. Близько 200 уболівальників летіли літаком Федерації та зустрілися із гравцями в аеропорту. Вони також зробили фотографії. За цим було приємно спостерігати. Футболісти охоче на це погоджувалися. Як би ви проаналізували поїздку на матч в Ісландії?
— Було трохи менше людей — загалом 140-150. Хтось летів туди зі збірною, хтось повертався зі збірною. Це був експеримент, який ми погоджували із Федерацією футболу. Мені здається, це вперше для такої кількості вболівальників була надана можливість мандрувати на матч разом зі збірною. Стосовно виїзду до Ісландії... Якби була нічия — можливо, настрій був би взагалі чудовий. Після матчу в Харкові всі їхали у піднесеному настрої. За підтримку на матчі з Ісландією точно не було соромно. Ісландія на своєму стадіоні не програє вже кілька років. Ісландські вболівальники відомі в усій Європі тим, як вони палко підтримують власну збірну, особливо — після фінальної частини. Але українці аж ніяк не загубилися на тих трибунах. Все пройшло надто мирно. Були потім публікації в ісландській пресі, що когось зупинили. Знаю, що зупинили одного хлопця, який не мав квитка і намагався перелізти через паркан. Це може статися в кожній країні світу і з кожним уболівальником. Було щось про ніж. Але люди, які відлітали відразу після матчу, виселялися з готелів і несли свої речі на стадіон. Якщо хтось із собою мав маленького ножика — його забрали. Ще була історія з камінням. У мене теж у кишені було декілька камінців, ми назбирали різнокольорових зразків лави. При бажанні, коли ви йдете на стадіон, поліція може сказати, що можете шпурнути. У ісландців після попереднього матчу з хорватами були певні проблеми із приїжджими вболівальниками. Дуже серйозно поставилися, по-ісландськи. Бо взагалі це спокійна країна, немає приступності, все відкрито, всі спокійні, все нормально.


Олександр Гливинський і Максим Васильєв
 
Для мене це була виїзна спроба, коли на одному секторі були об'єднані значна частина українських ультрас, які нарешті почали об'єднуватися на підтримку української збірної, та інші українські вболівальники. Ті, хто підтримує національну команду в рамках фан-руху «Вірні збірній», від матчу до матчу — все ближче до того, до чого ми хочемо прийти. Ми точно не хочемо просто возити на халяву людей для галочки. У нас є певна картина, як ми це бачимо у майбутньому. Та з задоволенням можу відзначити, що кожен матч — дійсно поки що вдалий крок на шляху до нашої мети.
 
Окремо скажу про Харків. І завдяки мешканцям Харкова на трибунах, і завдяки ультрас з 12-ти чи 15-ти міст України, які з'їхалися на свій сектор, і завдяки достатньо сильній підтримці людей з Дніпра нас було майже 7000 як «Вірних збірній». Багато хто доїжджав за власний кошт. Хтось поїхав додатковими потягами, які ми організували. Я вважаю, що для Харкова саме українська підтримка була дійсно визначною. До мене підходили хлопці з Західної України, казали, що років п'ять тому навіть не могли уявити, що збірна матиме таку підтримку саме у Харкові. Часи змінюються. У цьому питанні у нас було, я вважаю, нормальне порозуміння з представниками фан-руху Харкова. Матч ми відпрацювали всі разом на дуже високому рівні.
 
— Я можу це підтвердити, тому що особисто був на всіх попередніх матчах збірної, які відбувались у Харкові. І справді, в основному вболівальники реагують, коли забиває м'яч збірна України — тоді є піднесення. А що дійсно важливо — гнати команду на чужі ворота, підтримувати її. І справді, цього разу у Харкові це відчувалося. Формується вболівальницький рух, запал, який підтримує команду впродовж усього матчу. Раніше — коли не було такого організованого фан-руху — були окремі групи людей, воно затухало. Раніше мріяли, щоб наші вболівальники були організованими, як у Дортмунді вболівають за «Борусію» чи в Ліверпулі за «Ліверпуль». Зараз видно, що це вдається...
— Не хочу погоджуватись із фразою «організований фан-рух». Коли кажуть «організований», мені спадає на думку комуністична партія, комсомол. Для мене на сьогодні цінність фан-руху «Вірні збірній» у тому, що він не є організованим форматом. Люди, які беруть у цьому участь, роблять це добровільно. Те, що кількість охочих з кожним разом збільшується — так само. Окрім загальних правил поведінки, ми ні до чого не примушуємо наших учасників ані з політичної, ані зі спонсорської, ані з будь-якої іншої точки зору. Тут має місце спрямування природних побажань уболівальників. Це як ми на останніх кількох матчах пішли шляхом, починаючи з матчу з Фінляндією, коли ультрас задають тон, а «Вірні збірній» підхоплюють його. Це працює, і люди роблять це від щирого серця. Що ми побачили на стадіонах — те, що жодна фіктивна чи штучно створена емоція не працює.
 
— Я так само, як і ви, ненавиджу все радянське. Під словом «організований» я мав на увазі те, що люди, які приходять на стадіон, розуміють, що потрібно підтримувати збірну. Це йде невимушено, від серця. Щоб у нас це відбулося, треба було показати приклад. Я бачу позитив у тому, що ви даєте посил, а народ підхоплює...
— Вболівання за збірну є наслідком розвитку культури вболівання. Наприклад, у Німеччині, коли розпродаються сезонні абонементи на клубні матчі протягом першого місяця продажу, і люди ходять щотижня на матчі з дітьми — це культура. Вона пов'язана із якістю гри, з тим, наскільки це цікаво, наскільки це вражаюче шоу. Але вона існує та має розвиватися. Ми намагаємося це зробити в рамках уболівання за національну збірну. Поки що вдається. Але розвиток культури потребує часу. Ми проти п'яних людей на стадіоні, людей з насінням. Ми за те, щоб вболівальники ставилися до цього помірно, із повагою до того продукту, який вони споживають. А на трибунах вони повинні поводити себе як уболівальники, а не як просто глядачі. Це наша позиція. У декількох країнах, наприклад, у Шотландії, це займає десятиліття. Тобто люди більше десяти років цілеспрямовано працюють з уболівальниками збірної. У нас, я бачу, швидше все піде.
 
— Розкажіть про виїзд до Шкодера. Чи сформований вже список? Чи буде цей виїзд відрізнятися від попередніх? Скільки плануєте повезти людей?
— Ми плануємо, що від нас поїде 130-140 осіб. І ще близько сотні можуть від нас отримати лише квитки, а добиратимуться самостійно. Наскільки я знаю, в рамках цієї ж програми буде організований окремо від нас виїзд українських ультрас на цей матч.
 
— Вони самі організовують?
— Ми з ними співпрацюємо в плані допомоги в організації поїздки, але вони організовуються більш самостійно, ніж фан-рух «Вірні збірній». В них більший ступінь самостійності в організації, у підборі людей.
 
— Уже закінчився розіграш?
— Наскільки мені відомо, розіграш закінчився. Він відбувався цього понеділка та минулого. Оскільки розіграш повністю рандомний, є люди, які з певних причин не можуть поїхати. Ми їх замінюємо тими людьми, які були наступними в черзі у розіграші. Якщо два-три наразі вільних місця залишилися, то вони заповняться за сьогодні-завтра. Можливо, в турі через Будапешт є теж два-три вільних місця.
 
— Плануєте фан-марш?
— Плануємо робити ту ж саму програму всюди, де можемо. Перше — благодійний візит або до дитячої лікарні, або до дитячого будинку. Ми плануємо це о 12:45 в Шкодері. Один з наших представників вже злітав до Шкодера, подивився. Очікуємо від них точне підтвердження часу та кількості дітей, які там будуть знаходитися. До речі, в Ісландії ми були разом з ісландськими вболівальниками у дитячій лікарні, це був емоційний візит. Після цього ми плануємо українське фан-посольство в барі. Обрали бар-піцерію із символічною назвою «Мундіаль» у центрі Шкодера. До речі, Шкодер — маленьке місто, за 10 хвилин його можна обійти. Нам цей бар порекомендували місцеві. Обрали його, по-перше, тому, що там помірні ціни. По-друге, він має великий відкритий майданчик і навколо є декілька кафе із відкритими майданчиками. Можна комфортно розміститися на вулиці. Сподіваємося, що буде хороша погода. Оскільки в нас гостьовий сектор без даху, якщо буде дощ, всі мають бути до цього готові.
 
— Матч з місцевими фанатами буде?
— Матчу з місцевими фанатами у Шкодері не буде з двох причин. По-перше, ми там більше спілкувалися з місцевою фан-спільнотою, албансько-шкодерською, ніж с косоварською — ті теж приїжджають тільки на матч, тому немає часу. А по-друге, там немає іншого стадіону. В наших селах кращі стадіони, ніж те, що ми бачили в Шкодері. Сподіваюся, що за деякий час у нас будуть ще кращі.
Також буде фан-марш на стадіон. Гра о 20:45. Ми плануємо о 19:00 збиратися, о 19:15 вирушити.
 
— Запитання від Ореста Приступи: «Чому на поїздку в Албанію на матч з Косово всіх поставили в один ряд: і тих, хто був на всіх попередніх матчах у «Вірні збірній», і тих, хто був на одному-двох матчах. Як на мене, це трохи несправедливо відносно тих уболівальників, які їздили на всі чотири попередні матчі та всюди підтримували нашу збірну». Що скажете?
— Мої вітання, пане Оресте! Я хотів би подякувати за українські прапори в Ісландії. Він знає, про що я кажу. Декілька прапорів залишилися на місці фан-посольства, Орест із товаришами їх забрали. Дякую їм за це. Точно знаю, що в уболівальників, крім такого питання, є інше: чому є люди, які їздять постійно, і є люди, які беруть участь у розіграші та ніколи не виграють? Коли є розіграш, не можна задовольнити всіх. Я сам іноді дивуюся тим прізвищам, які рандомно обираються в поїздку. Зараз ми відходимо від принципу повної халяви. Кожного разу кожен вболівальник, який їде підтримувати збірну разом із фан-рухом «Вірні збірній», частину своїх витрат оплачує самостійно. Сума залежить від доходів, для деяких вона може бути значною.
 
Крім того, в усіх розіграшах є певний відсоток людей, які є призоловами. Їх видзвонюєш — вони навіть не пам'ятають, де реєструвалися. Бо вони реєструються всюди, де бачать. На відміну від Ісландії, ми не робили структурований розіграш, причина проста. Організація двох спарених матчів з точки зору виїзду вболівальників та присутності на грі виявилася дуже важким процесом. Із Хорватією, Фінляндією було простіше. Коли два матчі, а за чотири тижні наступні два матчі — просто часу робити якусь структуру, попередньо розігрувати між тими, хто їздив всюди, а потім ще замінювати місця фізично не було. Тому ми вирішили зробити все, щоб наповнити ті квоти, які ми зробили, що нам вдалося. Група має вже 3 жовтня виїхати на автобусі зі Львова. Там теж непростий маршрут, бо люди не їдуть напряму через Сербію. Ми не хочемо їхати через Сербію у зв'язку з особливостями сербських фанів, політичною кон'юнктурою та гірськими дорогами. Тому маршрут такий: Україна—Угорщина—Хорватія—Боснія і Герцеговина—Чорногорія—Албанія.
 
 
— Якого числа плануєте бути у Шкодері?
— 5 жовтня. Зупинка буде не у самому Шкодері, а за 40 кілометрів, на узбережжі. У Шкодер приїжджають 6-го зранку. В принципі програма є, вона опублікована. Причина в тому, що не було структурованого розіграшу на цей виїзд — ліміт часу. Крім того, створення і взагалі ця історія з фан-рухом «Вірні збірній» — дуже живий процес. Ми не можемо запрограмувати якусь модель і кожного разу втілювати, оскільки просто навіть часу не вистачає. Зараз завершиться ця відбіркова частина. Одне з питань — як ми можемо заохочувати більше людей, які постійно беруть участь. Для цього потрібно, по-перше, знайти спосіб, як набагато ширшому колу вболівальників надавати цю можливість. Спочатку було багато скептиків, і зараз є. У багатьох українців є риса: коли збірна перемагає — всі готові її підтримувати, а коли програє — «Та що там її підтримувати?! Подивіться, як вони грають». До речі, ісландці програли фінам за декілька днів до матчу з українцями. Ми спілкувалися, кажу: «Що трапилось у Фінляндії?». «Все, ми вже забули, проїхали». Якщо програли — забули, проїхали. Ми ж підтримуємо збірну, а не гарантовано насолоджуємося перемогою. Хоча хотілося б.
 
— Пропоную негатив забувати, як ті ж ісландці, і пам'ятати приємне: що був класний виїзд, що вболівальники зробили все для того, щоб команда виграла. Футболістам не вдалося — то вже така справа. Запитання від уболівальника: «Якщо людина не має можливості поїхати на футбол, як можна, щоб по його квитку зайшла інша людина?»...
— Якщо це стосується виїзду за кордон, то це важко зробити. Одного разу жінка зателефонувала, сказала, що виграла поїздку, але хотіла подарувати своєму чоловікові. І запитала, чи можна так зробити. Я сказав: «Чому ні? Ви виграли — в принципі можете». Що стосується квитків на матч, ми граємо за правилами громадської ради при Федерації футболу України стосовно реалізації квитків. Є іменні квитки, тут технічне питання. Якщо людина заздалегідь знає, що не може поїхати, та ще не отримала квиток на руки — може звернутися на сайт чи на сторінку у Facebook, написати: «Я реєструвався, але хотів би замінити на когось іншого». Якщо квитки вже надруковані — дуже важко, коли в нас 7000 чоловік на матчі, обслуговувати кожен такий запит. Але по Харкову, мені здається, такі ситуації були, якось ми їх вирішували. По українських матчах у нас працює ціла команда, тому я кажу, що я — один із координаторів фан-руху. Просто так спонтанно став спікером останнім часом. Але сподіваюся, що вже з наступного разу спікери змінюватимуться.
 
— Для цього немає жодних підстав, ви чудово формулюєте думку...
— Справа у тому, що рух має бути представлений різними людьми.
 
— Приводьте ще людей, будемо спілкуватися з більшою кількістю...
— Так і робитимемо в майбутньому.
 
— Як буде організовано поїздку на матч в Києві? Чи буде організований поїзд?
— Я дуже сподівався, що в нас вже буде остаточна інформація від «Укрзалізниці», вони вчора мали нам підтвердити. Буду говорити про те, про що є домовленість, але немає ще точного часу. З тим лихом, що трапилося в Калинівці вчора, всі сили, у тому числі «Укрзалізниці», спрямовані на вирішення питань, пов'язаних із цією катастрофою. Але ми плануємо зробити додатковий потяг Львів—Київ, Київ—Львів, який буде йти тим самим маршрутом, що й потяг Львів—Харків, Харків—Львів. Люди з Тернополя, Хмельницького, Вінниці потенційно можуть приєднатися. Мені здається, що замовлень вже більше, ніж місць у потязі. Але там віддається перевага суто календарній реєстрації. Ті, хто зареєструвалися першими і взяли участь в опитуванні, де вказали, що їм потрібна допомога у доїзді — отримають право на такий квиток.
 
— Скільки місць у потязі?
— Загалом, здається, 697. Два вагони займають наші співробітники.
Ми проаналізували, як люди їздили до Харкова. Київ — більш зручне сполучення. Люди, якщо хочуть, можуть поїхати самостійно. Крім того, є така незручність, що ми не готові організувати додаткові потяги відразу. Дякуємо «Укрзалізниці» як партнерам за виїзд до Харкова. Сподіваємося, що й зараз відпрацюємо достатньо ефективно з цими потягами. Будуть додаткові вагони до вже призначених потягів регулярних. Єдина складність — якщо львівський потяг поїде відразу після матчу, о 01:00-01:30 зворотньо, то більшість потягів, які можуть повернутися за напрямками Харків, Одеса, Дніпро, будуть відходити зранку. Тобто людині потрібно десь до ранку провести час. Може, на радощах, у барі.
 
— Зрештою, в Києві найбільше готелів в Україні...
— Але вони точно не найдешевші в Україні, тобто тут є певні питання.
Буде два-три вагони, 100-150 додаткових місць по кожному напрямку.
 
— Тут, якщо людина виграла квиток, вона сама повинна подбати про свій переїзд, так?
— Ми опитували людей. Якщо людина мешкає в Києві чи біля Києва — вона не потребує доїзду. Крім того, у реєстраційній формі було запитання: «Чи я планую поїхати самостійно, чи мені обов'язково потрібна допомога у тому, щоб доїхати до гри?». Для тих, кому потрібна допомога, ми пропонуємо таку опцію — доїхати потягом. Бо розуміємо, що є люди різного матеріального статку.
 
— Коли буде опублікований список переможців на матч із Хорватією? Наскільки я знаю, можливо ще реєструватися...
— Так, можна ще реєструватися на цьому тижні. Поясню, чому ми не опублікували список переможців. В принципі на сьогодні всі, хто зареєструвалися, квиток на матч можуть гарантовано отримати. Є лише питання в обзвоні людей і розумінні того, хто потрапляє на потяг, а хто — ні. На декілька тисяч осіб це достатньо складна процедура. Ми почали обдзвонювати, ця процедура повинна завершитися до кінця цього тижня.
 
— Скільки планують через фан-рух «Вірні збірній» прибути на матч Україна — Хорватія?
— Плануються 8 секторів, це 6000-6500 осіб.
 
— Тобто тут виходить трошки менше, ніж у Харкові...
— Трошки менше, але у Харкові була історія з тим, що був наш сектор і був сектор ультрас та навколо нього. Тут також ми плануємо цю історію реалізувати, трохи в іншому форматі. Чесно кажучи, у Харкові ми теж планували 6500, але потім число збільшилося.
Хотів би додати, що буде окрема історія на футболі, пов'язана із дитячим рухом. Там жодного спонсорства алкогольного бренду не буде. Це ініціатива Федерації футболу України, яку ми теж підтримали. Буде родинний чи дитячий сектор на футболі, в якому квитки отримають діти, 300, 400 чи навіть 500 осіб, та іхні батьки.
 
— А що це за діти?
— Частково це певна категорія дітей, яких нагороджували, частково це діти-переселенці. Тобто ця історія комплексна.
 
— Коли у збірної буде офіційне тренування перед матчем із хорватами, якраз ці діти будуть запрошені туди, щоб вони подивилися на тренування та підтримали нашу команду. Звичайно, хотілося б зробити і відкрите тренування, але напередодні матчу із хорватами, коли Шевченку та його асистентам захочеться поміркувати над тактикою — цілком зрозуміло, що робити повністю відкрите тренування та позбавляти нашу команду можливості планувати якийсь задум також несправедливо. Думаю, вболівальники це зрозуміють. Ми обговорювали те, щоб зробити відкрите тренування, але не вдається. А на день раніше команда тільки прибуде, буде відновлювальне тренування. Тому вже вибачайте цього разу. Хоча до відкритих тренувань привчили. Сподіваємося, що це дасть нам спільний результат. На «Олімпійському» 6500, у Харкові 7000, але ж буде 70000, ми віримо! Буде фан-рух «Вірні збірній», але і всі інші, ми також розраховуємо, будуть вірними збірній, і буде ще крутіша підтримка, ніж у Харкові. «Олімпійський» не раз так підтримував, на матчі Україна — Франція як було...
— Не варто, мабуть, порівнювати підтримку різних міст. Харків довів і показав, що є ще щонайменше один стадіон, який може підтримувати. Головне — щоб ця підтримка заряджала людей, які прийшли на стадіон, і гравців на результат і гарну гру.
 
— Запитання від уболівальника: «Як ви ставитеся до критики з боку більшості фанатських рухів українських клубів? І чи є у вас із ними домовленості або конфлікти перед матчами національної команди?». Вас справді критикувала більшість?
— Ні, більшість не критикувала. Більш того, можу сказати, що з більшістю фанатських рухів у нас є чи беспосередня чи опосередкована комунікація, і є певне порозуміння. Дуже важлива наша позиція, кожного разу намагаюсь її довести: ми у жодному разі як фан-рух не намагаємося замінити чи змінити, чи опанувати середовище фанів, у тому числі ультрас, яке здебільшого було історично зосереджене в Україні на клубних командах. Ми намагаємося зробити так, щоб усі вболівальники, які приходять як глядачі, були активними на трибунах, щоб вони дійсно від серця підтримували збірну, щоб вони робили це організовано. Але організовано не у форматі радянського комсомолу, а організовано з точки зору того, що вони знають, як підтримувати, і роблять це від щирого серця. Це наша частина, з якою ми працюємо і до якої прагнемо, крокуємо непогано. З більшістю ультрас ми спілкуємось, у нас є певне порозуміння на цьому етапі. Це і ультрас єднає між собою. У нас є дуже великий фактор, який нас усіх об'єднує — ми вболіваємо за Україну, намагаємося зробити це активно і яскраво. З кожного питання відбувається комунікація. Я чув, зокрема від львівського руху: «Ми поважаємо те, що ви робите для збірної України. Ми це підтримуємо до певної пори. Ви не намагаєтеся використовувати нас у комерційних цілях, ми це бачимо, і в жодних політичних цілях. Поки це є напрямком для вболівальників, ми це повністю підтримуємо». Я дуже поважаю позицію, коли це принципово. Але, з іншого боку, я завжди вимагаю від співрозмовника так само поважати мою позицію. Якщо в нас є певні принципи щодо поведінки на стадіоні, ставлення до конкретного матчу чи особливі прохання, ми говоримо: «Хлопці, тут ви робите те, що вважаєте за потрібне, але тут ми вважаємо, що краще буде так». І ми знаходимо таким чином спільну мову. У кожного є свої принципи, поки що вдається їх не порушувати. Я вважаю, сектор ультрас дуже сильно виглядав на матчі в Харкові. Тобто незалежно від того і вдалося зробити так, щоб весь стадіон, у тому числі і «Вірні збірній» підхоплювали і підтримували те, що було. Сподіваємося, там само буде в Києві, подивимося.
 
Щодо критики. Ми відкриті до будь-якої критики. Але у чому вона? В тому, що хтось реєструється і не потрапляє? Добре, критика, але я на це відповів. Критика стосовно того, що хтось потрапляє декілька разів — теж відповів. Уся команда, яка працює над цим, цінує критику, але дуже хотілося б, щоб пошуки справедливості не завершувалися на тому, що хтось потрапляє в перелік тих, хто поїде на матч. «Все це несправедливо». А якщо людина потрапляє — раптом зникає ця критика. 

 
Справедливість має бути об'єктивною. Я читав десь у соціальних мережах: «Ви прагнете зробити підпорядкований комусь рух, який замінить справжніх уболівальників кузьмичами, людьми з алкоголем та насінням». Люди з алкоголем та насінням, особливо з непомірним вживанням алкоголю — це категорія людей, як я вже сказав, проти яких ми теж намагаємося виступати. У людей вже є звички, як ходити на футбол, і від таких людей ми не можемо відсторонитися. Але я дуже хотів би, щоб ці люди не почували себе комфортно серед нас. Вживання алкоголю без міри — зло. Людина повинна розуміти, як вона контролює сама себе так, щоб не ставати твариною чи не втрачати людську гідність — ось це важливо.
 
Щодо організаційної структури — у нас немає плану замінити ультрас. Крім того, на сьогодні «Вірні збірній» є фактично неформалізованим громадським об'єднанням. Тобто є спонсор, який докладає певних зусиль, у тому числі фінансових, для підтримки. Є Федерація футболу України, яка також надає нам усіляку підтримку, якої ми потребуємо. Ми зустрічаємо дуже позитивну реакцію від Федерації футболу наразі. Не знаю, із чим це пов'язано. Мабуть, усім подобається результат.
 
У нас немає жодної мети когось кимось замінити. На матчі, наприклад, 5000 осіб, з яких 3500 були вперше з рухом. 1000 з 5000 людей отримали свідоме ставлення і до руху, і до того, що вони роблять. Це подобається і підтримується. За чотири роки ми отримаємо число 30 000-35 000 тисяч, а це велика кількість. Там точно не потрібно привезти на якийсь матч 10 000 співробітників усіх заводів на автобусах. У нас є мета створювати свідому підтримку і все більше заохочувати людей, які приходять на стадіон, знаходитись у цьому ритмі.
 
Я в Інтернеті читав, люди пишуть: «Я їжджу за збірну вже 10 років за власний кошт». До людей, які їздять підтримувати збірну за власний кошт, я ставлюся з дуже великою повагою. Я таких людей бачив і у Фінляндії, і в Ісландії. Не бачу тут жодного конфлікту. Крім того, ми точно не хочемо робити халявну поїздку для всіх. Людина частково платить сама, а частково — партнер або спонсор. До речі, у нас є не тільки спонсор, а й партнери з «1+1 медіа», які нам дуже допомагають у популяризації руху. Наразі є гарні партнерські стосунки щодо домашніх матчів. Можливо, ще хтось приєднається у майбутньому. Це вимушений крок, спрямований на те, щоб охопити якомога більшу кількість людей чи дати змогу відчути, як це відбувається. Бо є люди, які до нас підходять і кажуть: «Ми готові платити частину, скільки потрібно, та їздити». Зараз відбірковий розіграш завершиться, ми будемо планувати подальшу стратегію.
 
— Якщо буде плей-оф, я так розумію, ви працюватимете і над ним?
— Ми будемо працювати над тим, що буде. Є шанси, хоч і не дуже великі з огляду на розклад збірної Ісландії, вийти з першого місця.
 
— Чи не плануєте ви якимось чином нагородити уболівальників, які відвідали усі матчі збірної у відбірковому циклі?
— До речі, це чинна ідея, цікава. Але я точно знаю, що це буде не одна людина, а група людей.
 
— Що буде перед грою з Хорватією у Києві, яка, ми віримо, стане вирішальною?
— Ми очікуємо на достатньо великий десант уболівальників з Хорватії, майже 2500 осіб. З ними плануємо зіграти фан-матч на стадіоні імені Баннікова біля ФФУ. Думаю, у форматі 8х8. Це буде о 14:00 в день гри. Перед цим ми з групою українських уболівальників і, думаю, з певними представниками ультрас, які до нас приєднаються, плануємо відвідати якийсь дитячий будинок у Києві з подарунками. І плануємо фан-марш на стадіон приблизно о 19:00. Зараз ми маємо погодити остаточно маршрут з управлінням київської поліції. Орієнтовано плануємо від пам'ятника Шевченку до стадіону через Еспланадну.
 
— Гра о 21:45...
— Так, але ми хочемо зайти трішки раніше. Все-таки нас збирається на фан-марш 3500 осіб. Якщо ми всі прийдемо о 21:15 до турнікетів, то стадіон ляже. До речі, технічно наші споруди мають час від часу покращувати стан щодо пропускної властивості. Наскільки я знаю, Федерація футболу планує також певну культурну програму перед матчем. У нас є певні речі, які ми робимо: фотографії того, що відбувається навколо секторів.
 
— Можливо, хотілось би щось додати на завершення?
— Я хотів би запросити всіх уболівальників на матч у Києві проти збірної Хорватії. Ми маємо підтримувати збірну всі разом, незалежно від вашого ставлення до «Першої приватної броварні» чи до фан-руху «Вірні збірній». А збірна України має нам віддячити гарною грою та перемогою. Приходьте заздалегідь, вболівайте від щирого серця і хай нас усім щастить з перемогою!
 
Спілкувався Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО

Источник — Sport.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.