Игорь ХУДОБЯК: «Переезд из Ивано-Франковска во Львов был случайным»

Покоління карпатівських вболівальників 60-их – 70-их, мабуть, можна назвати найщасливішими. Вони стали свідками небувалого успіху львівського і українського футболу. Ті люди мали нагоду підтримувати команду Ернеста Юста і на власні очі бачити Турпака, Герега, Данильчука, Поточняка, Булгакова, Лихачова, Габовду та інших львівських зірок.

Як відомо, кожна епоха має своїх героїв. І, на щастя, ми також не обділені видатними постатями і легендами. У суботу перед грою зі «Сталлю» на бровці поруч із резервним арбітром з’явився видатний нападник «Карпат» Степан Юрчишин. У його руках була футболка, підготовлена для особливої події. На зустріч голеадору із загальної шеренги гравців вийшов футболіст, якого стадіон відразу зустрів оплесками.

Історія його зелено-білої дороги розпочалася 12 років тому, 30 липня 2005-го. «Я дуже добре запам’ятав свій дебют у «Карпатах», – каже Худоб’як. – Ми грали проти київського ЦСКА і перемогли з рахунком 3:0, а мені вдалося віддати гольову передачу». Зараз, мабуть, важко згадати, з чого все починалося, однак переїзд Ігоря з Івано-Франківська до Львова певною мірою можна назвати випадковим.

За два місяці до цього Худоб’як завітав на «Україну» у складі івано-франківського «Спартака». 20-річний хлопчина виділявся не лише своєю зачіскою, а й діями на полі – Ігор забив, а гості здобули нічию 1:1. Відразу після тієї гри лідер «Спартака» прямо з роздягальні у супроводі Степана Юрчишина попрямував на переговори із керівництвом «Карпат».

«Не думаю, що все вирішила та одна гра, – каже Худоб’як. – Хоч наша розмова і відбулася відразу після фінального свистка, однак інтерес «Карпат», очевидно, виник трохи раніше. До речі, переговори не були тривалими – контракт з новим клубом підписав доволі швидко. Пригадую точно, що посприяв моєму трансферу румунський легіонер Августін Кіріце». Львівські вболівальники можуть і не пам’ятати цього невисокого півзахисника. До міста Лева він приїхав на початку тисячоліття, зіграв за «Карпати» два десятки матчів і поїхав до Івано-Франківська, після чого покинув український чемпіонат.

Вже в наступному матчі після свого дебюту Худоб’як відзначився забитим голом. Сталося це у Сумах, де «Карпати» здолали місцевий «Спартак» (4:1). Приблизно у той період Ігор на запитання клубного Інфоцентру про свою акліматизацію у Львові відповів доволі оригінально: «Навіть дерево не відразу приживається. Потрібно ще трохи часу і все буде гаразд». Зараз вже можна перефразувати той вислів Худоб’яка і додати – дерево не просто прижилося, а й обросло гілками і вкорінилося у «Карпатах» назавжди.

Тепер важко уявити, що Худік кілька років тому залишав Львів і у стартовому складі «левів» не знаходилося місця цифрі «16», яка стала у зелено-білому клубі сакральною. «Знаю про рекорд Броварського і його 412 матчів. Не маю на меті наздоганяти легендарного карпатівця, адже не особливо слідкую за статистикою своїх матчів. Чого на скажеш про батьків, які точно знають, коли я зіграв 100-ий чи 200-ий поєдинок за «Карпати», – розповідає Ігор.

За спиною у Худоб’яка 300 матчів у футболці «Карпат» і він став 5-м гравцем в історії клубу, якому підкорився цей рубіж. Однак Ігор має всі шанси ще до нового року перевершити показники великих карпатівців Олександра Чижевського (304) та Ігоря Кульчицького (307).