Ігор ЦИГАНИК: «У Прем'єр-ліги немає стратегії щодо розвитку футболу»

У середу, 22 лютого, гостем редакції Sport.ua став ведучий програми «Профутбол» на телеканалі «2+2» Ігор ЦИГАНИК. Він розповів про трансляції матчів, про проблеми українського футболу, про стосунки із працівниками телеканалів «Футбол 1»/«Футбол 2» та багато іншого.

 

— Буквально вчора стало відомо, що 13 трансляцій матчів на телеканалі «2+2» будуть перенесені. Чого очікувати далі? Чи вірна ця інформація?

— Чого очікувати далі — ніхто не знає. До тієї ситуації, яка зараз склалася, ми йшли дуже довго, останні кілька років. Дивно, що зараз це викликає певний подив. За останні два роки телевізійна аудиторія футбольних уболівальників зменшилась в рази три, а то й чотири. Люди перестали дивитися футбол через те, що професійним футболом зараз практично ніхто не займається. Є дуже великі проблеми: в нас зникають клуби, йдуть хороші футболісти, дуже багато договірних поєдинків. А ми хочемо, щоб трансляції і рівень споглядання цих трансляцій були на тому ж рівні. Такого бути не може. Останні кілька років телеканали були інвесторами професійних клубів. Я точно знаю, що телеканали на футболі жодних грошей не заробляли, вони тільки інвестували і дуже багато витрачали. Уявіть собі, що собівартість однієї трансляції близько 250 тисяч гривень — це дуже велика сума. Крім того, на рекламі ніхто нічого не відбивав. Тобто просто бажання телеканалів допомогти українському футболу стимулювало показувати ці матчі. Показували на широкому екрані, на безкоштовній платформі. Зараз рейтинги трансляцій деяких поєдинків, які були в минулому сезоні, не задовольняють телеканал «2+2», вони катастрофічно низькі.

 

— Нижче середньоканальних, так?

— Набагато нижче середньоканальних. На даному етапі «2+2» вирішило вийти із цього становища. Група компаній «1+1» вирішила перенести частину поєдинків на телеканал УНІАН, тобто глядачі все одно зможуть побачити ці матчі. Тому що йшла мова про те, щоб взагалі відмовитися від трансляцій. Але все-таки канал пішов назустріч, вирішив витратити свої кошти для того, щоб люди могли побачити цей футбол. Через це було прийнято рішення, що частина трансляцій залишиться на телеканалі «2+2», а частина трансляцій буде на телеканалі УНІАН.

 

 

— А як це буде? На «2+2» центральний матч туру?

— Там прописано. Права належать групі компаній «1+1», телеканал УНІАН так само є частиною цієї групи. Тобто керівництво має право вирішувати далі з огляду на свою бізнесову стратегію, як використовувати той чи інший контент, який вона має. На даному етапі було прийнято рішення, що частина трансляцій буде на телеканалі УНІАН. Подивилися по рейтингах минулого сезону, проаналізували, зрозуміли, що воно буде садити аудиторію — і перенести на УНІАН. Мене у всій цій історії дуже дивує позиція наших футбольних інстанцій, які проводять змагання, зокрема Прем'єр-ліга. Для мене дуже дивно, що за останні три-чотири роки ніхто з Прем'єр-ліги навіть не звернувся до телеканалів і не запитав: «Які у вас рейтинги? Можливо, вам чимось допомогти? Може, будемо співпрацювати, шукати певні компроміси?». Наш професійний футбол летить у прірву, і ніхто не хоче цим займатися. Вчора було засідання робочої групи про підписання договору між ФФУ і Прем'єр-лігою на певний термін, тому що влітку закінчується цей договір. Я був розчарований. Не можу розкривати всі моменти цієї зустрічі, тому що домовилися про те, що не будемо виносити на широкий загал. Але можу чітко сказати, що ніякої стратегії у Прем'єр-ліги про те, як розвивати український футбол, немає, бачення немає. Просто люди вимагають продовжити договір на п'ять років. Але що робити для того, щоб люди пішли на стадіон, щоб телеканали не відмовлялися від телетрансляцій? Ніхто нічого не робить. Вчора я прочитав інтерв'ю президента Прем'єр-ліги, який сказав, що ми збираємося Суперкубок перетворити на Супербоул, зробити шоу. Так у нас не один Суперкубок, нам треба 192 матчі, які є, перетворити на цей Супербоул — тоді в нас буде хороший футбол. Тоді люди будуть дивитися футбол, тоді будуть телетрансляції, тоді люди підуть на стадіон і буде велика аудиторія. А зараз стратегії немає. Зараз наш футбол як «50 відтінків сірого» — щось абсолютно незрозуміле, неадекватне, навіть десь хворобливе явище.

 

— Що повинна робити Прем'єр-ліга у таких важких умовах, про які Ви розповіли?

— Потрібно сидіти, думати, спілкуватися, писати стратегії, робити аналізи, намагатися переконувати. Не займатися одним Суперкубком, а працювати з клубами. Чіткого розуміння, як виходити із ситуації, немає. Потрібна серйозна, широка дискусія, прописати кроки, що потрібно робити: як виходити, як буде розвиватися футбол, телебачення. Можливо, варто повністю переходити на платну платформу. Тоді люди не матимуть змоги дивитися. Що б не казали, але група компаній «1+1» за ці роки не закривала доступ, був вільний доступ. Він і зараз залишається вільним, ніхто не бере гроші за футбол. І жодних кроків назустріч немає, але це півбіди. У нас купа договірних матчів та купа інших проблем, які існують у футболі: немає кваліфікованих футболістів, тому що був сильний відтік футболістів, зникають професійні клуби... Говорити зараз про те, щоб далі інвестувати у футбол... Люди, хочу дізнатися, у що інвестувати? Якісь певні правила гри повинна встановити ця організація.

 

— Стосовно договірних матчів. Проблема загострилась у 2014 році, коли почались економічні проблеми. На твою думку, це пов'язано з цим?

— Безперечно, це пов'язано з багатьма причинами. Певне безладдя в українському футболі. Прем'єр-ліга, яка абсолютно сторонилася і продовжує сторонитися усіх проблем, які існують у професійному футболі, концентруючи увагу лише на організації змагань, причому не найкращій і на комерційній складовій, спричинила всю цю історію. У певний момент люди, які повинні були керувати професійним футболом, повинні були голосно говорити про те, що у нас почалися певні проблеми. Говорити, що це тільки через невиплати зарплат, не зовсім точно, тому що є команди, де виплачують зарплати, але там все одно великі проблеми. Тобто тут йде мова про те, що ми запустили сюди цю заразу, і зараз намагаємося перекинути один на одного провину. Все, вже не потрібно так робити, вже все зрозуміло. Запустили, розберемося потім, хто винен, давайте зараз боротися. А зараз кажуть: «Дайте нам докази». Які можуть бути докази? Впіймати — дуже важка процедура. Але є багато людей, які мають змогу подивитися футбол і дати свою оцінку, і вони дають свою оцінку.

 

— Запитання від користувача. Максимюк, який побував на веб-конференції Sport.ua до Вас, дуже дивувався, що Ви виклали на своїй сторінці у Facebook пояснювальну записку Малика через дві години після призначення Максимюка тренером у «Тернополі», хоча цю пояснювальну Малик написав ще у 2015 році. Ви рік чекали зручного моменту? Чи припускаєте, що Вас просто використовували як «вентилятор»?

— Пояснювальну Малика я отримав на наступний день після того, як Малик її написав, і був готовий опублікували її відразу. Але було звернення і від клубу, і від федерації, що, мовляв, давайте розберемося, ми маємо докази, серйозно розбираємося, дуже уважно будемо стежити, робити певні кроки. Наскільки я розумію, я чекав цих кроків. Але через півтора роки відбувається подія: людина отримує ліцензію, починає працювати в українському футболі. Людина, на яку є певна підозра, тому що про неї написала дитина, тож її потрібно перевірити. Ви або спростуйте, або підтвердіть. За півтора роки можна було зробити певні дії для того, щоб з'ясувати. Не було зроблено цього. Як наслідок, мене ця ситуація збурила до того, що я вирішив розібратись. У нас є такий факт. Є Комітет з етики та чесної гри, дайте свою експертну оцінку: людина або може працювати, або не може. Ви бачили хоча б один коментар від колишніх членів Комітету з етики та чесної гри, які займалися півтора роки цією справою?

 

— Але Максимюк приходив, розповідав свою версію, що відразу зателефонував і сказав, що готовий пройти перевірку на детекторі брехні...

— Мені чомусь не зателефонував, хоча має мій номер телефону.

 

— Він сказав, що ФФУ...

— А мені чому ні?

 

— Нібито те, що написав Ігор Циганик, коштувало йому...

— Ігор Циганик нічого не написав. Він просто виклав пояснювальну записку півторарічної давнини. Мені було цікаво просто, як на це відреагує Комітет з етики та чесної гри. За півтора роки не можна зібрати людей, поговорити, провести розслідування і сказати: людина чесна або не чесна? В мене таке враження, що зараз відбувається певна подія, що деякі люди собі дозволяють зараз вже замовчувати ці факти. Йде конкретний бізнес на цьому. Я був упевнений в тому, що Комітет з етики та чесної гри попередив Максимюка про те, що у них є така заява. Те, що я виклав цю заяву — просто ніхто в Комітеті з етики та чесної гри не знав, що я маю цю заяву. Якби знали — можливо, вони інакше поводилися б. А я її отримав. Я маю ще багато таких заяв, і там фігурують прізвища багатьох футболістів.

 

— Редакція програми «Профутбол» у цьому році зробила новий проект у соціальних мережах...

— Це дуже цікаво. Приємна історія. Насправді це планувалося дуже давно. Я вважаю, що зараз у спортивній редакції «2+2» зібрані найкращі люди, які можуть робити футбол у журналістиці в Україні. Цей потенціал був не повністю реалізований. Коли була Ліга чемпіонів, Ліга Європи, були одні моменти, коли було більше роботи. Потім був лише чемпіонат України, роботи стало менше — і працівники редакції почали вигадувати нові історії, теми. Ця тема дуже цікава. Я її ще не повністю відчуваю, а вони відчувають її дуже добре. Це спроба стати ближчими до читачів. В наш час, напевно, немає жодної людини, яка б не сиділа у якихось соціальних мережах. І сама сайтова журналістика починає трохи відходити в глибину, тому що в будь-якому разі через соцмережі заходять на сайт. Наші хлопці придумали через соціальні мережі оперативно подавати ексклюзивну інформацію. Зараз це яскравий момент. За кілька днів роботи було помітно, що є певна реакція. Соцмережі — найшвидший спосіб подачі інформації. Безперечно, я думаю, що це перспективна історія. Тим паче, що у нас є багато можливостей ексклюзивів за рахунок того, що ми маємо хороший телевізійний контент. У нас є можливість свого продакшну, який так само дає можливості розвивати певні рубрики, історії та інші моменти. Це все спонукає думати про те, що це буде дуже успішний проект. FootballHub, думаю, стане проривом, можливо, навіть в українській журналістиці, якраз у соціальних мережах. У будь якому разі, я цього бажаю. Це не спеціалізований футбольний проект, це проект футбольно-соціальний, тобто там будуть залучені різні верстви населення, різного віку. Потрібно буде шукати інформацію цікаву для всіх. Це, думаю, дуже перспективно. Тож я бажаю успіху і закликаю всіх долучатися до FootballHub.

 

— Ви вже сказали, що у програмі «Профутбол» зібрані найкращі, на Вашу думку, журналісти. Користувач пише: «Не є таємницею, що телеканали «Футбол 1» та «Футбол 2» мають більше фінансових ресурсів, аніж Ваша програма. Як у цій ситуації робити кращий контент, ніж у конкурента? Скільки журналістів за останні п'ять років перейшли від вас у стан каналів «Футбол 1» та «Футбол 2»? Вас Денисов до себе не запрошував?»...

— Коли я прийшов у цю редакцію в 2011 році, головна ідея була — український футбол. У нашому футболі зараз повний паритет, ми показуємо однакову кількість клубів, і переваги контенту в конкурентів (або ж колег) немає. Немає Ліги чемпіонів, Ліги Європи — це, безперечно, проблема. Але редакція була заточена в принципі на український футбол, в українському футболі вона розбирається найкраще, я це гарантую. З приводу того, хто куди перейшов. З 2011 року жодна людина із нашої редакції не пішла.

 

— Можливо, до 2011 року у Вас були запрошення на телеканал «Футбол»?

— Ми з Сашею знайомі з 2002 року, у нас були різні історії, різні моменти. Всіх людей, яких там знаю, я дуже люблю й поважаю, тому що з багатьма із них ми працювали на «Мегаспорті». З деякими дружили, в один час приїхали до Києва, як із Володею Крамарем. З Іваном Греськом ми знайомі ще з того часу, коли він працював у Тернополі. Різне бувало, але я не хотів би зараз про це говорити.

 

— Запитання від читача. Як проходить відбір експертів у вашу програму? Хто складає розширений список експертів і кому належить фінальне рішення? В яких експертах ви помилилися, запросивши їх на ефір? І кого дуже хотіли побачити в ефірі, але отримали відмову?

— Я не можу сказати. що ми у комусь з експертів помилилися. Це як будь-яка робота — тобі з першого разу не завжди вдається все зробити. Тобто в будь-якому разі потрібно розвивати, шукати, думати, набиратися досвіду, мати певні якості і розвивати їх. У нас було дуже багато експертів, ми постійно були у пошуку. На даному етапі, я вважаю, що ми оптимальний варіант знайшли. Десь не вистачає Несмачного, тому що ми з ним довго працювали. У нього сімейні обставини, йому не дозволили продовжити з нами роботу, але ми все одно до нього добре ставимося, запрошуємо його на всі свята, завжди будемо раді бачити його.

 

— Відвідує свята?

— Корпоративи відвідує.

Як проходить відбір? Це відбувається дуже ситуативно, тому що це люди, в яких є інші місця роботи. Наприклад, Калиниченко іноді достатньо складно літати. Іноді він у Харкові, у Москві в нього залишилися стосунки. Кандауров у Харкові. З тими, хто знаходиться у Києві, простіше. Але ми постійно намагаємося шукати, на місяць складаємо графік, затвердження — за мною і головним редактором Володею Звєровим. Ми сідаємо, обговорюємо, приймаємо фінальне рішення — і оголошуємо редакції.

 

 

— Наскільки часто експерти відмовляються, кажуть, що їм це не цікаво? Можливо, Олег Блохін?

— Ми колись намагалися, але у Олега Володимировича тренерська кар'єра, і достатньо серйозна, тобто повністю сконцентруватися на телебаченні йому ще достатньо складно. Але коли у 2011 році ми намагалися запускати, було дуже важко, мало людей готові були вийти у прямий ефір і щось говорити. Говорити відверто, щиро, так, щоб було цікаво глядачам. Але зараз багато людей, які хочуть бути експертами у «Профутболі». Просто у нас на даному етапі склався колектив, який ми дуже цінуємо. Нагорняк, Іщенко та Несмачний у нас з 2011 року, Венглинський та Калиниченко — з 2012 року, Кандауров — з 2013-го. У нас в колективі немає ротації, від нас люди не йдуть, але до нас приходять. За весь час прийшло, мені здається, п'ять працівників редакції. Але щоб хтось пішов — такого немає.

 

— Запитання від читача. Як Ви оцінюєте експерта Леоненка? Хто запросив його експертом у «Профутбол»? Чи бачили Ви тоді його потенціал?

— Я не хочу про Віктора Євгеновича говорити.

 

— Я з ним спілкувався, коли він працював ще у «Профутболі», він казав: «Я трохи тикаю Ігоря, а то він такий... Але ми більш-менш нормально із ними спілкуємося»...

— У мене до нього немає претензій. У кожного своє життя. Я не хотів би коментувати, він зараз експерт в іншій структурі, там він працює.

 

— Запитання від читача. У Вас є пояснення, яким чином Шаблій захопив практично весь український футбольний ринок? Уявляєте, як йому вдалося умовити наших провідних гравців представляти їхні інтереси?

— Я, чесно кажучи, не дуже добре розбираюся в агентській роботі, тому не можу висловлювати свою експертну думку. Єдине, що можу точно сказати, у чому я переконаний — будь-яка монополія погана. Оцінювати роботу Шаблія я не можу, для цього потрібно знати, як він працює. Можливо, це все правильно. Він приділяє цим футболістам багато часу, багато чого робить. Але, мені здається, коли людина зосереджує у своїх руках велику кількість футболістів — це не дуже добре в тому плані, а чи встигає все добре робити? І монополія ні до чого доброго не приведе, тільки до конкуренції.

 

— Запитання від читача. Чи лежить на агенті Зозулі частка провини за те, що трапилося з Романом в Іспанії?

— Я розмовляв із Романом Зозулею, висловлював свою точку зору у багатьох засобах масової інформації. В мене таке враження: куди б Зозуля не перейшов — ця історія була б. У мене стійке переконання у тому, що це була абсолютна планова акція по дискредитації патріотів, які мають вагу в Європі. Тобто будь-який патріот, який має можливість висловити свою точку зору для європейців, які не зовсім знають, що відбувається в Україні, буде постійно дискредитовуватися. Він буде перетворюватися в фашиста, в нациста. І в іншій команді знайшлась б купка придурків, які б це робити.

 

 

Спілкувався Максим РОЗЕНКО, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО