Игорь КРИВЕНКО: «Ленс прижился в Украине»

— Хочу зробити невеличкий вступ: дуже радий, що, нарешті, закінчився груповий турнір. Висловлюючись метафорично, тепер була Ліга Європи, а навесні почнеться Кубок УЄФА — значно цікавіший турнір. Цікавіший, бо прохідних матчів не буде, а інтриги значно додасться. Ви лише зверніть увагу, як мало глядачів приходить на матчі групового етапу — це дуже промовистий показник.

 

«Дніпро» — «Сент-Етьєн». Довелося почути думку, що «Дніпро», мовляв, відскочив, зваживши на те, що було наприкінці матчу — маю на увазі той шалений штурм французів. Я цілком не погоджуюсь із цією думкою, насправді, як на мене, відскочили французи, які мають радіти, що не програли 0:3. Бо в нашої команди були три поперечини й кілька стовідсоткових нагод за рахунку 1:0. Зваживши на те, що сталось із «Карабахом», можу зробити припущення, що то вищі сили «віддали борг» хлопцям Маркевича — за всі ті ситуації цього сезону, коли їм так не щастило. Щодо гри: все, в принципі, розвивалося до першого забитого; до перерви малюнок був рівний, опісля обидві команди оживилися, бо нічия не влаштовувала ні тих, ані тих. Коли ж «Дніпро» забив, почали грати на утримання, що команді Маркевича вдається краще, ніж діяти з позиції сили. По персоналіях: сильно відіграв Бойко, а що стосується Зозулі, котрий цього сезону не забив жодного м’яча, то я хочу побажати йому одного — припинити так переживати. Бо він, коли не реалізовує момент, так засмучується, ніби не забив пенальті у фіналі чемпіонату світу, ніби він Роберто Баджо зразка липня 1994 року. Романові треба заспокоїтися, й усе в нього буде гаразд… Укотре довелося почути, мовляв, «Дніпрові» цей вихід у плей-оф не потрібен, позаяк «перехідний сезон», будується нова команда, тому, мовляв, краще зосередитися на УПЛ. Скажу так: згадайте, як раділи виконавці дніпрян, коли почули звістку з Карабаху, тобто для них вихід у євровесну — то не додаткове навантаження, то своєрідний бонус за непростий сезон у нашому чемпіонаті.

 

«Стяуа» — «Динамо». Власне, щодо матчу: в першому таймі панувала майже рівновага, в другому румуни трохи натиснули, відтак стався чи не ключовий епізод поєдинку, коли Хачериді рукою вибив м’яч із порожніх воріт, за що мав отримувати картку (можливо, червону), а «Динамо» — пенальті, проте арбітр, на щастя, цього не помітив (до речі, я вважаю, нашим футболістам треба повчитись у закордонних, наприклад, у виконавців того ж «Сент-Етьєна», як у власному карному майданчику тримати руки за спиною!), а коли «Динамо» забило, позначився клас української команди та наявність у неї поставленої гри, відтак підопічні Реброва почали діяти за рахунком, натомість румуни тільки тим і займалися, що тиснули на арбітра психологічно. Серед персоналій виокремлю трьох. По-перше, Шовковського: крім одного епізоду, коли він одбив кулю перед собою, Сашко відіграв так, що знову доведеться казати про його «шосту молодість». По-друге, Сидорчука: той гросмейстерський пас дав йому змогу класно завершити визначальний для нього рік. По-третє, виконавця світового класу Ленса: кажуть, що тепер він набрав форму, на мою думку, справа не у цьому, а в тому, що він прижився в Києві та психологічно відійшов од кількох гнітючих факторів — Блохіна, нерозуміння тренерами його оптимальної позиції на полі (Ребров краще це усвідомлює, роблячи ставку на швидкі флангові атаки), Майдану, війни на Донбасі, а також, переконаний, — трагедії з «Боїнгом», де загинуло стільки його співвітчизників. Сподіваюся, він і навесні не зупиниться.

 

«Металіст» — «Локерен». Якщо стисло: «ідеальне» закінчення невдалого року. Невдалого, через збіг кількох обставин: тут і відхід легіонерів, і значна зміна складу, і часте безталання (згадайте, як часто «Металіст» пропускав на останніх хвилинах), і затримки/невиплати зарплатні та преміальних. І ще, як на мене, не варто забувати про такий фактор, як пріоритети: мені здається, харків’яни зробили ставку на ЧУ, на те, щоби посісти там четверте місце. Більше ні про що вони глобально не думають…

Украинский футбол