Владимир ГУДЫМА: «Хочу доказать, что могу играть»

Наприкінці першого тайму матчу проти «Домжале» «Карпати» забили свій перший гол на словенських зборах. Щоправда, не обійшлося без помилки оборонців, які практично заштовхали м’яча у власні ворота. Але й помилки цієї не було, якби не активні дії Володимира Гудими – гравця, який вкотре отримав шанс закріпитися в основі. 

– Взагалі, словенська команда нас не вразила. Але і ми також не виблискували, бо це був перший матч на зборах. Потрібен час на акліматизацію. Завжди на початку тяжко грати. Вже десь ближче до кінця першого тайму ноги підсідають, але про це треба забувати, щоб постійно пресингувати суперника.  

– До речі, пресинг з твого боку запам’ятався...
– Ми ж футболісти. В кожної людини є сили, якісь внутрішні резерви. Для цього ми й тренуємося. А ще нас добре годують (сміється). 

– По суті, забитий гол – твоєї голови справа... 
– Гаращенков з правого флангу атаки навісив, а я просто виконав установку тренера, який рекомендував мені в таких випадках вриватися на ближню штангу, звідки можна пробити або продовжити атаку. У мене вийшло щось середнє між першим і другим. Захисник не розібрався, після чого м’яч влетів у їхні ворота. Чесно кажучи, я був трохи здивований, адже важко було вичавити з такої ситуації максимум. 

– Нічого тобі цей гол не нагадує? 
– (Після паузи)... Так, тепер пригадую. Рік тому, на польських зборах, був практично ідентичний випадок... 

– Зараз «Карпати» очолив новий тренер...
– Для мене це нова мотивація. Треба доказати йому, що я можу грати. Та й не тільки я – усі гравці будуть доводити новому тренеру, що вони гідні виступати в основі «Карпат». 

– У матчі проти «Домжале» ти грав центрфорварда. Раніше діяв з глибини... 
– Якщо чесно, то мені найкомфортніше грати на фланзі. Просто на цій позиції я грав з дитинства, коли ще схема була 4-4-2. Потім, після приходу Олега Кононова всі команди «Карпат» змінили тактику. Тож мені відвели роль крайнього атакуючого гравця. Пізніше Олег Георгійович почав використовувати мене під нападником та центральним форвардом. 

– А як щодо партнерів. З ким тобі зручно грати? 
– Це Гірський і Озарків. Ми практично разом ростемо. Розуміємо один одного з погляду. 

– Тебе не можна назвати гренадером. Не відчуваєш недооцінки з боку більш високих захисників суперника? 
– Я не відчуваю. Справа в тому, що командну недооцінку можна відчути, а от індивідуальну – ні.

Інформаційний центр ФК «Карпати»