Ян ЛАШТУВКА: «В Україні більше хороших людей, ніж у Чехії»

У серпні 2009 року чеський воротар донецького «Шахтаря» Ян Лаштувка підписав повноцінний контракт із «Дніпром», розрахований на три роки. У 27-річного кіпера були пропозиції від французького «Лілля», голландського «Геренвена» і грецької «Лариси», але, враховуючи високу трансферну вартість Яна, йшлося про оренду, що не входило в його плани. «Я вже вдосталь помандрував різними командами. Хотів би затриматися на одному місці з великою впевненістю у своєму майбутньому», — відзначив Лаштувка. Як бачимо, у складі «дніпрян» Лаштувка таки закріпився й на сьогодні є основним голкіпером команди Хуанде Рамоса.

Рамос створює домашню атмосферу

— Перед початком сезону в «Дніпрі» говорили про високі завдання. Що зараз кажуть?
— Перед нами справді ставили найвищі цілі. Наразі наша мета — перемагати у кожному матчі та посісти якомога вище місце в турнірній таблиці. Звісно, долю чемпіонства майже вирішено — вона за «Шахтарем».

—У «Дніпра» непогані шанси потрапити до призової трійки. А за друге місце вже нереально поборотися?
— Чому нереально? Все можливо. Наше відставання від «Динамо» складає дев’ять очок. Наступного туру в нас гра саме з киянами, і у разі перемоги гандикап динамівців буде лише шість очок. А турів ще грати чимало. Не варто забувати й про «Металіст». Харків'яни нас випереджають на три очки і теж можуть стати у підсумку другими й потрапити до зони Ліги чемпіонів.

— Як вам працюється з Хуанде Рамосом? Чим він виокремлюється від інших тренерів?
— Дуже добре. Рамос — всесвітньо відомий фахівець, який попрацював у багатьох відомих клубах, двічі завойовував Кубок УЄФА з іспанською «Севільєю». Я можу сказати, що у нього європейський підхід до футболу. Це я стверджую, адже пограв у Європі не один рік. У нього кваліфіковані помічники, цікавий тренувальний процес, а головне — він прагне об'єднати всіх футболістів загальною ідеєю. Рамос бажає створити домашню атмосферу в колективі. Наразі ми, наприклад, один раз на тиждень збираємося всією командою на вечерю.

—До снаги йому вивести «Дніпро» на новий рівень?
— Думаю, його для цього й запрошували до «Дніпра». Але не варто вимагати високих результатів одразу. «Дніпро» перебуває на стадії становлення, команда кардинально змінила своє обличчя. Потрібен час, щоб гравці зігралися.

—Узимку до «Дніпра» приєдналося чимало високовартісних футболістів — Рівас, Інкум, Стринич, Жуліано, Матеус. Як показує практика, ніколи всі разом не заграють. Відомий український тренер Олексій Михайличенко висловлював з цього приводу таку думку: «Якщо з п'яти новачків хоча б двоє заграють в основному складі — це вже успіх...».
—Важко таке передбачати. От, наприклад, у першій грі після перерви з «Таврією» на полі з'явилися всі п'ятеро. До речі, всі нові виконавці — висококласні гравці. Інкум грав за збірну Гани на чемпіонаті світу, Рівас прийшов до «Дніпра» з італійського «Інтеру», Стринич — гравець збірної Хорватії. Матеус добре проявив себе у цьому сезоні в португальській «Бразі», наробивши галасу в Лізі чемпіонів. Чого лише вартий його переможний дубль у ворота лондонського «Арсеналу». На Жуліано великі сподівання, адже він входить до когорти найперспективніших гравців Бразилії. Гадаю, що кожен із них має змогу закріпитися в основному складі «Дніпра» і допомогти команді вийти на нові висоти. Але ще раз нагадую, не варто квапитися з результатами.

— Склад «Дніпра» сьогодні достатньо укомплектований?
— Авжеж. Ви полічіть, скільки футболістів у розпорядженні «Дніпра». Не одинадцять, а 23 чи 24. Легкого життя нікому не обіцяли, і місце в «основі» треба здобувати тяжкою працею.

Шовковський — найкращий в Україні

— Як ви сприйняли особисто те, що Рамос відмовився від таких гравців, як Калиниченко та Бєлик?
—Ця новина викликала у мене подив. І Калиниченко, і Бєлик мої друзі, і я хотів би їх бачити у команді. Насамперед, Максим. Він чимало зробив для команди і, можливо, не заслуговував на таке ставлення до себе. І мені не здається, що він уже «старий» по-футбольному. Йому тільки за тридцять, і кілька років він точно ще зможе грати на високому рівні. Принаймні разом із Бєликом вони рівнем вище за дубль. Але це рішення тренера. Як він вважатиме за краще, так і буде. На жаль, мої слова хлопцям не допоможуть.

—Те, що команда стає дедалі інтернаціональнішою не шкодить атмосфері в колективі?
— Я вже відносно довго у команді, а тому з упевненістю можу сказати, що атмосфера у колективі жодним чином не змінилася. У «Дніпрі» й до цього були іноземці, а тому для українців — це звична ситуація перебувати у компанії легіонерів. Жодних проблем. Навпаки, мені здається, що атмосфера у «Дніпрі» останнім часом поліпшилася.

— Чому не вдалося у першому матчі після перерви на «Дніпро-Арені» обіграти «Таврію»?
—На те є проста причина: команда наполовину нова. Потрібен час, щоб налагодилися зв'язки, щоб хлопці розуміли один одного з півслова. Будемо намагатися, щоб час адаптації минув якомога швидше, аби вже в наступних матчах «Дніпро» перемагав.

— Відчуваєте особливі емоції в поєдинках проти колишніх команд, зокрема — проти «Шахтаря»? У таких випадках настрій на поєдинок помітно відрізняється від звичного поєдинку?
— Щодо настрою, то не варто розділяти матчі на основні та другорядні, інакше можна обпектися. Тим паче, що «Шахтар» я залишив давненько. Після Донецька встиг пограти в Англії та Німеччині. Я грав проти донецької команди лише одного разу. Минулого сезону на «Донбас-Арені» ми зіграли з «Шахтарем» — 0:0.

— Чи є в сьогоднішньому «Дніпрі» футболіст, про якого ви можете сказати: «Я ним пишаюся»!
— Я б не хотів когось виокремлювати поміж інших. У «Дніпрі», я вам скажу, чимало гідних футболістів. Гарно проявив себе торік Євген Коноплянка, його навіть визнали найкращим молодим футболістом року. Також є капітан Русол та ветеран Назаренко, які є символами «Дніпра».

— А вам є різниця від того, хто стане чемпіоном — «Динамо» чи «Шахтар»?
— Я впевнений, що цього сезону чемпіонство буде за «Шахтарем». Не знаю, що може статися, аби донецька команда втратила стільки очок. Якщо брати загалом, то у мене залишилися друзі в Донецьку, і їм я бажаю успіхів. Із Хюбшманом, наприклад, я постійно на зв'язку.

—Як гадаєте, «Шахтарю» до снаги завоювати Лігу чемпіонів уже цього року?
—Ой, ще залишилося багато поєдинків, і вже вихід до чвертьфіналу вважається неабияким успіхом. Ще ніколи в історії «Шахтарю» не щастило вийти до вісімки найкращих команд Старого Світу. Ви знаєте, я був впевнений на всі сто відсотків, що «Шахтар» здолає в 1/8 фіналу «Рому». «Шахтар» вже переріс рівень «Роми». Чекаємо жеребу. Цікаво, хто стане суперником донецької команди? Якщо це буде «Шальке», то я вас запевняю, що «Шахтар» пройде цей німецький клуб.

— Своєю грою задоволені в нинішньому сезоні? Претензії якісь є до себе?
—  Немає межі досконалості. Всі люди помиляються. У поєдинку з «Таврією» один із двох м'ячів кримчан на моїй совісті. Фещук бив із-під Русола, і м'яч пройшов піді мною. У підсумку ми втратили перемогу і два очки.

—Як ставитеся до критики на свою адресу?
— Критика буває різною. Повторю: від помилок ніхто не застрахований. Одначе, для воротарів ціна однієї похибки може коштувати занадто дорого. Таких прикладів повно. Тому я намагаюся сприймати критику, а не брати її близько до серця.

—Кого зі своїх колег по амплуа виокремите?
— Найсильніший воротар в Україні, попри солідний вік, — Олександр Шовковський. Принаймні для мене він точно номер один. Я захоплююся його діями у рамці. Він неперевершено грає на лінії, чудово проявляє себе на виходах, а ще вміло бере пенальті.

—А хто найфантастичніший воротар, з яким вас зводила доля?
—Чех. Я з ним перетинався у збірній. Петер — висококласний голкіпер. У нього була серйозна травма голови, але він зміг повернутися на колишній рівень, що підтверджує: він — справжній лицар. Також чудовий воротар — Роберт Грін, з яким я грав разом у «Вест Хемі». Він доріс до рівня збірної Англії, й захищав кольори національної команди на минулому мундіалі. Грін у «Вест Хемі» постійно рятував команду від неминучих поразок.

Варто впровадити відеоповтори

—У вас ніколи не виникало бажання побігати в полі?
—Звісно, виникало. Мене взагалі ваблять атакувальні команди, а не прагматичні. У дитячі роки я грав нападника, але в мене не дуже добре виходило, тому згодом я перекваліфікувався у воротаря.

— Існує думка, що воротар — як хороше вино, що з віком стає дедалі кращим. Ви згодні з цим?
—Можливо. З віком воротар стає впевненішим, досвідченішим тощо. Мудрішим, якщо можна так сказати. Але водночас: коли воротарю вже за тридцять, то, щоб там казали, в нього стає дещо гірша реакція. Однак я все ж згоден з тим, що ви сказали, адже у світі нині чимало воротарів, яким навіть під сорок, а вони грають на високому рівні.

—Чи вважаєте ви, що удачу варто заслужити? Чи господиня удача завжди справедлива?
—Це суперечливе запитання. От візьмемо мій останній матч із «Таврією». Це справжній неталан, коли я пропустив м'яч між ногами. І загалом, що розуміти під словом «удача»? Інколи вона з тобою, а колись повертається до тебе спиною. Усе залежить від ситуації. Так, говорять, що воротар за своєю природою повинен бути вдалим, адже без цього у нашій професії нікуди.

— З 1970-х років у спорті існує термін «секс-допінг»: за методикою, розробленою фахівцями НДР, за кілька годин до початку змагань тренери або спеціально включені для цієї мети в команду масажисти активно займалися сексом із претендентками на медаль. Отримавши таким чином колосальний емоційний і гормональний заряд, привівши в дію всі резерви організму, спортсменки демонстрували фантастичні результати. Але ті ж німці дійшли висновку: на відміну від жінок, у чоловіків після ночі любові фізичні функції знижуються на 20 відсотків. Це правда, що у футболі секс напередодні матчів просто неприпустимий?
— Боюся, що не зможу відверто відповісти на це запитання. Чому? Бо нині існує така практика, що за день до гри команда заїжджає на базу і там готується до майбутньої гри. Секс, природно, неможливий напередодні.

—Яке правило футболу ви б скасували?
—Через те, що судді багато помиляються, я був би не проти, щоб запровадили відеоповтори. Інколи м'яч не перетнув лінію воріт, а судді зараховують гол і навпаки. На чемпіонаті світу в матчі Англія — Німеччина таке сталося. Це досить серйозно, бо може змінити хід футбольної історії.

Український футбол сильніший за чеський

—Сьогоднішня збірна Чехії переживає зміну поколінь. На ваш погляд, чи можливий її прогрес найближчим часом?
—Річ у тому, що «золоте» покоління, завдяки якому Чехія вдало виступала на чемпіонатах Європи, завершило виступи за збірну. Це Недвед, Коллер, Поборський, Галашек і Бергер із Шміцером. А наразі в ній нові «зірки» на небосхилі не спалахують. Втім, я впевнений, що це тимчасове явище, і вже найближчим часом чехи знову вийдуть на авансцену.

—Відбір до Євро-2012 чехи розпочали невдало, поступившись в Оломоуці збірній Литви. Ви можете пояснити, чому так сталося?
— Чехія не мала програвати. У нас були моменти, щоб забити, але м'яч уперто не хотів залітати у ворота. Навіть Барош із одинадцятиметрової позначки схибив. Нічого смертельного, втім, не трапилося. Все — в руках чехів. Вони Шотландію і Ліхтенштейн у наступних поєдинках обіграли. Тепер їм важливо вдало зіграти проти збірної Іспанії наприкінці березня. Розумію, що проти чемпіонів світу та Європи буде важко, але очки треба брати.

—Які шанси на вихід до Євро у відсотковому співвідношенні? Іспанія гарантовано перша у своїй групі?
— Погоджусь з вами, що Іспанія майже непереможна. Загалом полюбляю не забігати наперед, а відштовхуватися від того, що є. Що від того, коли я скажу, що у нас 80, 50 чи 30 відсотків на потрапляння до Євро. Мої слова нічого не змінять.

—В якому стані взагалі зараз перебуває чеський футбол? Рівень чеського чемпіонату надто низький?
— Як би не хотілося це констатувати, а футбол у Чехії впав у сплячку. Чому так сталося пояснити важко. Можливо, так всюди трапляється. Серія «А» також, наприклад, здала позиції. Гірше те, що збірна Чехії, яка раніше входила до еліти європейського футболу, втратила позиції. Минулий ЧС-2010 ми пропустили і дуже хочеться, щоб на Євро-2012 чехи вийшли.

—А український чемпіонат входить нині до десятки найкращих у Європі?
— Думаю, що так. Наразі він набагато сильніший за чеський. Рівень чемпіонату зростає з кожним роком, і це помітно на євроарені. Українські клуби поступово прогресують в єврокубках.

—Хто нині найталановитіший чеський футболіст у світі?
— На мою думку, це — Вацлав Кадлець, форвард «Спарти». Йому лише вісімнадцять років, а він уже грає в основі празької команди і навіть встиг дебютувати за національну збірну. Якщо брати найсильнішого загалом, то, думаю, я б виокремив Томаша Росицького, який після важкої травми повернув собі місце в «основі» лондонського «Арсеналу». Непогано грає Ярослав Плашил у «Бордо». Варто відзначити і Томаша Хюбшмана, який вдало виступає у донецькому «Шахтарі».

— У «Спарті» початку 2000-х грали досить сильні гравці — Чех, Григера, Росицький, Ярошик, Сьонко, Больф, які здобули славу в Європі. Чому про нинішнє покоління «Спарти» ні сном, ні духом не чути?
— Суть у тому, що тоді «Спарта» була на виду в Лізі чемпіонів. Із року в рік «Спарта» майже завжди грала в груповому раунді ЛЧ — перегравала «Лаціо», «Порту», «Фейєноорд», неодноразово виходила до другого групового раунду. Тому «Спарта» й вдало продавала гравців у провідні клуби Європи за великі кошти.

— Хокей у вас набагато популярніший за футбол?
—Так. Хокей був номером один і залишається таким. Тим паче, що на відміну від футболу, Чехія в хокеї не втрачає позицій лідера. На хокейні матчі ходить більше вболівальників, ніж на футбольні.

—На минулому ЧС-2010 з хокею чехи завоювали золоті медалі. Гадаєте, їм цього року повторити тодішній успіх буде до снаги?
—А чому ні? Хоча буде складно, адже знову в збірній змінився головний тренер. Боротьбу за «золото» вестимуть багато команд, реабілітуватися захочуть росіяни.

—Ви самі коли востаннє тримали ключку в руках?
— Давно. Граючи в чеському чемпіонаті, ми в зимову паузу частенько з товаришами по команді виходили на лід пограти і в хокей.

—Як чехи ставляться до словаків? І як ви сприйняли незалежність останніх від Чехії?
—Цілком нормально, загалом, навіть позитивно. Ми тривалий час жили пліч-о-пліч, нас тоді поєднала історична доля. Ми близькі за духом, і ніяких політичних чи економічних конфліктів між нами не виникає.

— У футболі протистояння Чехії та Словаччини принципове?
—Так. Приблизно, як в українців із росіянами. Воно загострилося після того, як чехи і словаки потрапили до однієї відбірної групи на ЧС-2010. На жаль, Чехія до ПАР не поїхала, на відміну від Словаччини. Багато в чому через те, що чехи програли словакам на власному полі 1:2, а на виїзді зіграли внічию 2:2. Чехія у підсумку зайняла третє місце у групі.

Двічі губив мобільний телефон

— Чиї телефонні номери ви знаєте напам'ять?
—У мене їх стільки, що голова обертом іде, якщо я почну запам'ятовувати їх. Знаю напам'ять лише телефон доньки.

—Яку професію ви б ніколи не змогли опанувати?
—Напевно, я б ніколи не працював шахтарем. Це дуже важка робота. Мій батько працював на шахті, багато знайомих теж працюють геологами на шахтах. До того ж, це ще й небезпечна робота через те, що там постійно гинуть люди. Я не уявляю, наскільки важко працювати в цій сфері.

—Чи доводилося вам втрачати цінні речі? Які?
— Так. Я двічі губив мобільний телефон. Здавалося, це відносно невеликі гроші, але дуже неприємно втрачати частинку себе. Ці гроші також ще треба заробити.

— Назвіть країну, до якої б ви не поїхали працювати нізащо у світі?
— Я ніколи не задумувався над цим запитанням. Мені здається, що я поїхав би хоч на край світу, аби грати у футбол (усміхається).

—Фільм, який готові дивитися знову і знову?
— Мені подобаються старі чеські комедії. Я їх постійно переглядаю.

— Кого з відомих українських людей, не футболістів, ви знаєте?
—Мабуть, тільки Президента Віктора Януковича. Він вболіває за «Шахтар». Я з ним кілька разів зустрічався, коли грав у «Шахтарі», а він ще не був президентом.

— Могли б залишитися жити назавжди в Україні?
—Так. Я до України звик. Не бачу ніяких проблем.

— Українську мову хоча б трішки розумієте?
—Трішки. Українська мова більше схожа на польську.

—Яка, на вашу думку, головна відмінність між Чехією та Україною?
—Мені подобається те, що в Україні більше хороших людей, ніж у Чехії.

—Майже кожен чеський футболіст, переїжджаючи в Україну, казав, що нічого не знав про нашу країну. Ви теж?
—На жаль, так. Я знав лише «Шахтар» і «Динамо». Все інше дізнався з Інтернету після того, як підписав контракт із «Шахтарем». Донецьк мені відразу сподобався, як і база та футбольний стадіон.

—Що б ви залюбки перевезли з України до себе на батьківщину?
— Це глобальне запитання, на яке потрібен час для роздумів.

— І наостанок таке запитання: якщо завтра буде апокаліпсис, що б ви зробили сьогодні?
—Сподіваюсь, що таке ніколи не трапиться. Сьогодні мої діти проживають у Чехії, і, напевне, в період хаосу я не зміг би за день дістатися до них. Не хочу й думати про таке.

Цікаво знати

1.Ян до церкви не ходить. Пояснює це тим, що більшість чехів — атеїсти. У Бога вірять переважно бабульки.
2.Лаштувка у перекладі з чеської не означає «ластівка», як гадає більшість. Це просто прізвище.
3.Чеське пиво для Лаштувки смачніше за німецьке!
4.Якби у Лаштувки була скринька із золотом, він роздав би все золото біднякам.
5.У Лаштувки двоє доньок: Ангеліна (2001 р.н.) та Крістіна (2009 р.н.).
6. Улюблена марко авто — «Мерседес».
7. Велику частину речей Лаштувки складають джинси. Йому подобаються фірми DоLсе & Gаbbаnа і Dsguаrеd.
8.Піся того, як Лаштувка поколесив по орендах, він нізащо більше не погодиться на такі умови контрактів. Після «Вест Хема» його дуже хотіли бачити в «Геренвені».
9.За збірну Чехії Ян провів лише один матч.
10.Ян гадав, що переможцем ЧС-2010 буде Англія. Можливо, через те, що улюбленим містом Яна є Лондон?

Лаштувка про «Фулхем»

—«Шахтар» забажав віддати мене в оренду. Я відновився після травми, а місце у воротах зайняв уже Богдан Шуст. Мені сказали, що я не матиму стабільного місця у воротах через ліміт на легіонерів, і Палкін (гендиректор «Шахтаря») запропонував варіант із «Фулхемом» як вихід із ситуації, що склалася.

Я небагато грав у «Фулхемі», але матчі прем'єр-ліги запам'ятав на все життя. «Віган» і «Уотфорд» для «Фулхема» були справжніми ворогами. Коли грали проти них — розпочиналася справжня м'ясорубка. У «Вігана» та «Уотфорда» нападники нагадують боксерів. Важать по 110 кг. Потужні, зухвалі, штовхаються. Неприємно грати проти таких форвардів, які годинами в тренажерному залі займаються. Ви зараз погляньте на команду «Сток Сіті». Там грає Рорі Делап, який вкидає аути на 50 метрів. Аути в «Стока» це все одно, що кутові удари. Воротареві важко вийти на перехоплення, коли в штрафному майданчику шістнадцятеро футболістів перебувають. Ймовірність помилки на виході голкіпера велика. Мені не до вподоби грати проти команд, що проповідують такий стиль гри, як «Болтон», «Віган», «Блекберн» чи «Сток Сіті». Найкращий поєдинок зіграв проти «Ньюкасла». Я не мусив стояти в тому матчі, але на розминці травмувався фінський воротар Ніємі. «Фулхему» вкрай необхідна була перемога, і, зрештою, ми її здобули — 2:1. Я отримав високі оцінки, тому що врятував команду в кількох безнадійних ситуаціях.

Лаштувка про «Бохум»

Сезоном у «Бохумі» залишився задоволений. У «Бохума» чудові вболівальники, які завжди заповнювали трибуни під зав'язку. Я прагнув ще залишитися на якийсь час там. Я не хотів, щоб мене знову брали в оренду. Мені набридло бігати туди-сюди, хотілося визначеності. Не розумів: якщо я «Шахтареві» не був потрібний, чому мене не можна було продати за хороші гроші «Бохуму». Коли подібна ситуація намалювалася з «Дніпром», я сказав Палкіну, що до оренди в Дніпропетровськ не перейду. Тільки трансфер. Я зрозумів, що Луческу на мене вже не розраховує, і сидіти без ігрової практики в «Шахтарі» не збирався.

Щодо футбольного життя у Німеччині, мені запам'яталися обидва поєдинки з «Вердером». У першому турі після першого тайму ми програвали 0:2, але в другій половині зібралися і звели матч унічию — 2:2. Ми стартували в чемпіонаті вдало, навіть входили до трійки лідерів. У другому колі я провів два хороші поєдинки. Ми обіграли «Вердер» у Бремені 2:1, і з таким же рахунком здолали «Герту».

Михайло РЄЗНІК, газета «Український футбол»