Поддержать украинских военных и людей, пострадавших из-за войны

Чемпионат Украины
|
2798
14

Муніципальному футбольному клубу Миколаїв - 90 років!

Колектив другої ліги України відзначає ювілей

Муніципальному футбольному клубу Миколаїв - 90 років!

1920 року на суднобудівному заводі «Наваль» було створено футбольну команду, яка по праву вважається прабатьком нинішнього МФК «Миколаїв». її організували робітники Миронов, Брижицький, Годятський, Портяник. У першому складі, крім них, грали Шірмовський, Кравченко, Мелованов, Кондратенко, Дец, Тихонов. У різні роки цей колектив виступав під назвами: «Марті-Бадіна», «Андре Марті», «Металіст» або «Райком металістів», «Динамо», «Суднобудівник», «Авангард», знову «Суднобудівник», «Евіс», СК «Миколаїв» і ФК «Миколаїв».

Повертаючись у ще давнішні часи, потрібно відзначити, що місто на берегах Південного Бугу та Інгулу по праву вважається одним із зачинателів футболу в Україні. 1862 року в Миколаєві відкрилися морський торговельний порт і митниця, було отримано дозвіл на вхід іноземних суден. Моряки на портовому пустирі, в районі хлібного елеватора, регулярно влаштовували між собою футбольні матчі, за якими спостерігали місцеві робітники. Тому цілком можна припустити, що незабаром заграли у футбол і жителі міста.

Відомо, що в 1901—1902 рр. команди міської гімназії та реального училища грали між собою на майданчику в районі містечка інженерних казарм (нині — бульвар імені адмірала Макарова). 1906 року при механіко-технічному училищі М.Збінський, О.Коротков і В.Медвідь створили команду «Техніки», а через два роки службовець хлібної контори Чарльз Бейт організував футбольний клуб «Зебра».

Перший міжнародний матч у Миколаєві відбувся 5 червня 1914 року. «Спортклуб» із рахунком 1:0 обіграв турецьку команду «Фенербахче».

Після 1917 року виникали колективи з новими назвами. З 1920-го футбольне життя поступово почало відновлюватися по всій країні, й міські команди стали успішно виступати в різних змаганнях і товариських матчах. Наприклад, у 1920—1930-х роках миколаївські футболісти побували майже в усіх обласних центрах України, а також за її межами. У Москві, Тбілісі, Ленінграді, Баку, Ростові-на-Дону та інших містах колишнього Союзу їх тепло зустрічали глядачі. Клас гри миколаївців постійно зростав, і вони неодноразово перемагали колективи Москви, Ленінграда, Києва, Харкова...

У місті зросла ціла плеяда футболістів, які захищали честь найкращих команд Союзу, як-от Леута, Плонський (Москва), Денисов, Смирнов, Феруза (Ленінград), Гичкін, Хейсон, Колбанов (Одеса), Гальперін (Тбілісі), Печений, Денисов, Сердюк (Київ), Норов (Харків) та багато інших.

Слід згадати і про те, що тоді за збірну України грав ряд миколаївських футболістів, у тому числі, воротарі Димов, Норов, польові гравці Кондратенко, Смоленський; за збірну СРСР виступали Печений і Прокоф'єв...

У чемпіонаті колишнього Союзу команда суднобудівного заводу, який носив уже ім'я І.Носенка, вперше взяла участь у групі «В» 1937 року, а роком раніше дебютувала в Кубку СРСР.

Після закінчення Другої світової війни «Суднобудівник» відновив виступи у всесоюзних чемпіонатах. 1954 року заводські футболісти вперше здійснили закордонну поїздку до Чехословаччини, де провели три товариські гри з командами «Банік» (Гвідлов) — 3:0, «Спартак» (Повазька Бистриця) — 2:1 і «Слован» (Нітра) - 2:2.

1957 року місту знову було надано місце в класі «Б» чемпіонату СРСР. Перед початком сезону-1960 постало питання про перейменування команди, яка отримала назву «Авангард», і вболівальники запропонували безліч нових імен: «Маяк», «Вимпел», «Бузький натиск», «Супутник», «Луннік», «Перший луннік», «Флагман», «Штурман», «Танкер», «Буг», «Бузька зоря», «Стапель»... Повернулися до «Суднобудівника».

Команда з великим піднесенням провела чемпіонат і посіла друге місце серед українських колективів класу «Б». У складі «Суднобудівника» тоді виступали воротарі Олег Блінов і Володимир Гіржов; захисники Віталій Соболєв, Валентин Веретенников, Павло Худояш і Володимир Сучилін; півзахисники Анатолій Норов, Іван Личко, Анатолій Лобанов і Володимир Наумов; нападники Віктор Журавльов (капітан), Борис Біляк, Юрій Юзефович, Анатолій Бачкалов, Іван Колокольников, Володимир Рок, Ігор Ошенков, Борис Симагін та Іван Федосов. Старший тренер — Олег Ошенков, із серпня — Костянтин Шегоцький, тренери — Яків Борисов та Олександр Іванов.

Із 1966 року «Суднобудівник» виступав у II підгрупі класу «А». Сезон-1968 став одним із найуспішніших в історії. У 12-му турі миколаївські футболісти, обігравши Краснодарську «Кубань» — 2:0, вийшли на перше місце, яке, в упертій боротьбі з «Металістом», «Дніпром», кіровоградською «Зіркою» та іншими досвідченими колективами, зберегли за собою до завершення змагань.

У листопаді в Сочі відбувся фінальний турнір переможців підгруп за право переходу до першої групи класу «А» (аналог нинішньої вищої ліги). Як згадують ветерани команди, «Суднобудівник» за всіма даними був готовий грати у вищому дивізіоні радянського футболу. Але, на жаль для миколаївських уболівальників, переможцем став «Уралмаш» (Свердловськ).

У тому пам'ятному сезоні в «Суднобудівнику» грали воротарі Ільяс Галімов і Станіслав Байда; захисники Юрій Заболотний, Роберт Совейко, Сергій Попов (капітан команди), Віктор Шеховцов, Анатолій Норов, Володимир Непомнящий, Віктор Карлаш та Анатолій Бойко; півзахисники Валерій Силецький, Олександр Кімалов, Олексій Більдюк, Валерій Саушкін, Віктор Ісенко та Олег Черняк; нападники Іраклій Петров, Євген Дерев'яга, Валерій Журавко, Микола Курінний, Віктор Росе, Володимир Калошин і Борис Гончаров. Начальник і старший тренер команди — Юрій Войнов, тренери — Яків Борисов і Володимир Іщенко.

Наступного, 1969, року «Суднобудівник» дійшов до півфіналу розіграшу Кубка СРСР. Там миколаївська команда в Москві на стадіоні в Лужниках з рахунком 2:1 виграла в однієї з найіменитіших команд Радянського Союзу «Торпедо». На 5-й хвилині Олександр Кімалов чудово подав кутовий, і м'яч опинився в сітці воріт. За десять хвилин до перерви Микола Курінний пройшов по лівому флангу й подав м'яч на дальню штангу, а там Олександр Авер'янов головою переправив його у ворота. Коли на 61-й хвилині Гершкович скоротив різницю в рахунку, пристрасті на полі запалали ще більше. Торпедівці всією командою пішли вперед, але «Суднобудівник» вистояв.

Після гри в роздягальню миколаївської команди зайшов міністр суднобудування СРСР Борис Бутома і привітав її з перемогою, яку засоби масової інформації охрестили сенсаційною.

5 жовтня 1974-го «Суднобудівник», на старті чемпіонату відразу ж вийшовши в лідери шостої зони другої ліги (у стартових шести іграх — п'ять перемог та одна нічия), зустрівся на виїзді з херсонським «Локомотивом». До 30-ї хвилини господарі вигравали з рахунком 2:0. За свідченням очевидців, у ці хвилини старший тренер «Суднобудівника» Євген Лемешко був спокійний і до закінчення тайму не вимовив ані слова. І тільки в роздягальні спалахнули емоції. Після перерви миколаївських футболістів неможливо було впізнати, настільки змінилися їхні дії. Два точних удари Євгена Даннекера звели матч унічию. Так за чотири тури до закінчення чемпіонату «Суднобудівник» став недосяжним для суперників.

Шлях до цього успіху почався кілька років до того, коли команда стала шукати своє власне ігрове обличчя, вчилася грати у швидкісній футбол. Спочатку були бронзові та срібні медалі.

«Суднобудівник» у 1974 році справді був найсильнішим серед українських колективів другої ліги, а в товариських матчах перемагав клуби вищого рангу, наприклад, донецький «Шахтар» — 2:1, «Чорноморець» — 2:0, «Кузбас» — 5:2.

Згідно з Положенням, команди, що посіли три перші місця в зонах, у два етапи провели турніри за вихід до першої ліги. «Сюрпризи» почалися відразу ж. Один з турнірів повинен був відбутися в Миколаєві, але в останній момент Федерація футболу України перенесла його до Харкова, а «Суднобудівник» потрапив до групи, яка зібралася в Грозному.

Команда, набравши три очки з 10, вибула з подальшої боротьби за підвищення в класі. І все ж сезон 1974-го став одним з найуспішніших в історії миколаївської команди, у складі якої виступали воротарі Віктор Турпак та Іван Балан; захисники Олександр Чунихін, Григорій Іщенко, Сергій Круликовський, Михайло Сарабін, Владлен Науменко і Юрій Бойко; півзахисники Володимир Булгаков (капітан команди), Олександр Авер'янов, Роман Давид, Олександр Горбик та Анатолій Оленєв; нападники Руслан Суанов, Павло Ніколаес, Іван Шопа, Євген Даннекер і Сергій Жайворонок. Начальник команди — Яків Борисов, головний тренер — Євген Лемешко, відзначений за цей чемпіонат званням «Заслужений тренер УРСР», тренер — Анатолій Норов.

1990 року «Суднобудівник» став срібним призером чемпіонату Союзу серед українських команд другої ліги. У його складі грали воротарі Анатолій Ставка (капітан команди) та Юрій Панфілов; захисники Віктор Руссу, Володимир Зінченко, Ігор Мілюкін, Олег Сич, Микола Тимофєєв і Олександр Фоменко; півзахисники Валерій Машніна, Вадим Сорокін, Сергій Парастаєв, Валерій Високос, Андрій Жовжеренко і Юрій Бойко; нападники Сергій Морозов, Юрій Горячев, Віталій Шишов, Андрій Яковлєв, Сергій Мурадян, Михайло Зубчук і Сергій Бугай. Головний тренер — Іван Балан, начальник команди — Леонід Малий, тренер — Олександр Патрашко.

Найкращими бомбардирами команди в чемпіонатах СРСР були Євген Дерев'яга — 124 м'ячі, Юрій Смагін — 106, Юрій Горячев — 60, Валерій Мащніна — 59 і Валерій Силецький — 54. У різні роки в ній працювали відомі тренери: Борис Войтенко, Олексій Водягін, Олег Ошенков, Реміз Каричев, Євген Горянський, Абрам Лерман, Юрій Войнов, Євген Лемешко, Віктор Фомін, Євген Кучеревський, Іван Балан.

1992-го, з початком проведення національних чемпіонатів України, в історії команди було відкрито нову сторінку. Особливо запам'ятався вболівальникам сезон-1997/98, коли СК «Миколаїв» упевнено переміг у першій лізі. У команді тоді грали воротарі Олександр Лавренцов і Сергій Поліщук; захисники Сергій Бугай, Артур Якушев, Олександр Храмцов, Сергій Силецький, Ігор Поліщук та Ігор Жабченко; півзахисники Володимир Пономаренко (капітан команди), Ігор Волков, Ельдар Ібрагімов, Анатолій Тарабрін, Ігор Єршов і Денис Васін; нападники Геннадій Скидан, Толят Шейхаметов, Іван Карпонай, Сергій Вознюк, Ігор Українець, Дмитро Горобець, Сергій Козлов, Овік Галстян і Роман Андрейко. Президент клубу — Віктор Вовченко, головний тренер — Анатолій Заяєв, начальник команди — Микола Суржик, тренери — Анатолій Ставка і Леонід Ніколаєнко.

Рекордсменами за кількістю зіграних ігор у чемпіонатах України є В'ячеслав Жениленко — 266 матчів, Сергій Бугай — 253, Володимир Пономаренко — 234. Кращі снайпери: Руслан Забранський — 69 м'ячів, Сергій Бугай — 37, Володимир Пономаренко — 27.

Чотири сезони миколаївські футболісти провели у вищій лізі, 12 — у першій. Наразі МФК «Миколаїв» учетверте за свою історію виступає у другій лізі чемпіонату України. Уболівальники команди сподіваються, що вже в цьому сезоні вона повернеться в першу лігу. Нині її керівниками є почесний президент Анатолій Валєєв, президент Микола Марченко і головний тренер Руслан Забранський.

Вадим СІРИЙ, газета «Український футбол»

Источник Sport.ua
Оцените материал
(1)
Сообщить об ошибке

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите

Настроить ленту
Настройте свою личную ленту новостей

ВАС ЗАИНТЕРЕСУЕТ

Хавбек сборной Украины назвал проблему команды перед Евро-2024
Футбол | 27 марта 2024, 18:32 0
Хавбек сборной Украины назвал проблему команды перед Евро-2024

Малиновский считает, что нужно перестать пропускать первыми

Андрей ЛУНИН: «Я считаю, что мы не имеем права пропускать такие мячи»
Футбол | 27 марта 2024, 17:23 10
Андрей ЛУНИН: «Я считаю, что мы не имеем права пропускать такие мячи»

Голкипер сборной Украины прокомментировал победу над командой Исландии

Комментарии 14
Введите комментарий
Вы не авторизованы
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
milan_nik
да всё будет хорошо!) Вы так тут разговорились как будто не знаете последние клубные новости) не знаете откуда взялся советником тренера Заяев(который там где нет денег не появляется) не знаете откуда появились деньги на аренду игроков Карпат, ФК Львова и другие.И далеко не последние. Одним словом не растраивайтесь. Всё будет ок, в этом году выходим в первую лигу а там посмотрим)
Дмитрий (Николаев)
DamBuster, да в реку мертвых клуб не войдет, за это можно особо не переживать - но так и будет прозябать во второй лиге. Впрочем, поглядим, как оно будет. Мало ли... Я, по крайней мере, поводов для оптимизма не вижу пока. А так, конечно, очень хочу, чтобы у клуба дела пошли в гору.
Crewell
Я сам харьковчанин, но Николаев - моя вторая родина))
Очень обидно за клуб. Нужен вам толковый президент, которые вольет бабки в него. Для начала, хотябы в инфраструктуру клуба.
А это случиться. Уровень украинского чемпа - растет. Начинаются трансляции первой лиги, а вместе с ними и новые спонсоры.
Вам бы в первую лигу попасть.. чтоб хоть финансовая мотивация у игроков была. А там, глядишь и все наладится.
Верю в вас! Все самое интересное впереди. Ведь мой родной Металлист тоже в первой лиге болтался одно время. Но пришёл президент, пришел тренер.. и результат очевиден.
Только президент нужен патриот.
DamBuster
Дмитрий (Николаев) — 07.09.2010 23:47
Ты прав в этом, но это не выход - сидеть и ждать, пока мы окончательно развалимся. Ты же сам прекрасно понимаешь, что у нас и не предвидится в ближайшем будущем предприятия которое возьмется за это. Что крупное у нас собираются строить? Железнодорожную развязку в Октябрьском, вроде все.
Таки чиновник-фан, лучше чем кануть в лету...
Дмитрий (Николаев)
DamBuster, я говорю о том, что когда один чиновник сменился другим - все это развалилось. Просто потому, что чиновник - это всего лишь чиновник. Он пришел-ушел, и рычаги влияния его весьма ограничены - во времени, прежде всего. Можно зажигать звезды, конечно, но стабильности не будет. Именно поэтому ни Чайка, ни кто-либо другой в амплуа мэра, не сможет толком ничего сделать - не хватит ни сил, ни времени.
Рассчитывать можно только на частника, но таковых пока не просматривается.
DamBuster
Дмитрий (Николаев) — 07.09.2010 23:21
О чем ты говоришь? При Бердникове наша команда порвала первую лигу как тузик грелку...
Дмитрий (Николаев)
DamBuster, Дельта, равно как и Заря - государственные предприятия. В нынешней ситуации они не потянут клуб, даже если их руководители сильно этого захотят. Просто-напросто "сверху" этого не разрешат. Есть еще НГЗ, но там хозяева - россияне, денег на клуб они точно не выделят.
Прессовать... Да сейчас и так пресса столько, что... Да и строить клуб на инициативе чиновника - это совсем неверно, и пример с Бердниковым является этому отменным подтверждением.
DamBuster
Дмитрий (Николаев) — 07.09.2010 23:11
Дельта-Лоцман...
Не было у нас никогда особых спонсоров, но Бердников-ярый фанат футбола находил деньги. Нужно быть именно фанатом для того, что бы поднять клуб. Деньги найдутся при административном давлении. По-пресовать наши бесчисленные супер-маркеты вот и какая-никакая копеечка вырисуется. Они и пресуют маркеты, только деньги откатами расходятся по карманам наших славных, местных керманычей...
pigur
Николаев с праздником, но пока будет Чайка и ему подобные выше первой лиги не пойдем.
Дмитрий (Николаев)
Проблема не в Чайке - проблема в том, что городская казна клуб не потянет, а спонсоров не просматривается. Крупных частных предприятий, способных потянуть клуб, в городе нет. Разве что "Нибулон", но Вадатурский как-то никогда не был замечен в любви к спорту, а кто еще?
Вот пока не появятся деньги - клуб и будет во второй лиге. Как ни горько это признавать, но его место сейчас именно там.
DamBuster
zetfavor — 07.09.2010 22:10
Надеешся на то, что после Чайки прийдет второй Бердников? Не верю я в это. Чайку снимут в этом году, все останется на местах.
Спасибо за статью, юбилей есть - клуба "нет".
Дмитрий (Николаев)
Поздравляю родной клуб с юбилеем
Все будет хорошо, просто попозже
zetfavor
Такой клуб..один из родоначальников украинского футбола прозябает во второй лиге!!! Пока Чайка у власти никаких перспектив не предвидется... (((
milan_nik
Спасибо большое за статью) Николаев с Праздником)